Агресивні макіяж і зачіска у поєднанні з медаллю на грудях і суворим виразом обличчя – перша емоція від спозарання цього усього – сміх та й годі. А надто у нашій країні, де сама наявність судочинства сприймається як факт, м’яко кажучи, далеко не безперечний. Наслідуючи велику Лесю Українку, багато-кому доводиться сміятися, щоб не плакати  …

  Прикметно, що у мережу фото пані Алли потрапило з офіційного суддівського довідника, а відтак закидати тим, хто його поширив копирсання у чужій брудній білизні аж ніяк не випадає.

  Глузування, втім, було далеко не одностайним:

• «Накинувся народ, кров цебенить фонтаном, шматки м’яса летять в різні боки. Зовнішність, бачте, не сподобалася», - пише Вікторія Орлик.

• «Цінності у нас лишилися совкові, люблять дискримінувати, майже як при нацистському режимі, всі хто не такі, як сіра маса - не наші, треба по максимуму їх висміяти, а краще - засудити і посадити», - ділиться асоціаціями архітектор Сергій Ковальчук.

• «У Лондоні є багато людей, які виглядають точнісінько, як люди з 70-80-их і ця пані була би там справжньою іконою стилю», - констатує журналіст Роман Лебедь, але тут-таки додає, що все ж не у середовищі суддів, бо ті зазвичай демонструють максимальну стриманість.

• «А давайте її вб’ємо за неправильну зовнішність, - бризкає сарказмом медіа-експерт Зоя Казанжі, - купа жінок не вміє користуватися макіяжем, а надто з покоління Алли Бандури…»

  Остання дописувачка, мов у воду дивилася: як виявляється, 11  років тому пані Бандуру пробували вбити по-справжньому. Від смерті внаслідок нападу двох 27-річних нападників її тоді врятувало, без перебільшення, диво.

  О пів на четверту ранку один з нападників по комунальній драбині пробрався простісінько у квартиру судді,  приставивши їй ніж до горла. Сказав, що прийшов «чинити правосуддя», а тоді відкрив двері спільнику, який почав бити жінку заточкою, щоразу повертаючи лезо – щоб завдати більше болю. Згодом на її тілі виявили цілих 12 колотих ран...

 Пані Бандуру вже збиралися додушити подушкою, коли вона несподівано вирвалася і відчайдушно покликала на допомогу… Це її урятувало.

  Через деякий час постраждала повернулася до виконання службових обов’язків, а її кривдники і дотепер відбувають довічні терміни…

  За що саме мстилися, достеменно не відомо, утім, декларація Алли Бандури говорить виключно на її користь: там значаться лише скромні виплати по кредитах та квартира у Млинові (та сама, на яку можна пробратися по комунальних фортифікаціях). Немає ні автівок, ні рахунків на багато нулів, ні готівки під матрацом...

  Варто завважити: коли інформація про криваву трагедію 11-річної давнини потрапила у мережі більшість насмішників повитирали глузливі пости. Чимало-хто навіть вибачився. Люди визнали: висміювати чиюсь зовнішність у цивілізованому світі таки і справді не прийнято, бо ж там усі різні, а не однакові, як колись у Радянському союзі…

 Утім, зрозуміти можна і попередні емоції українських «фейсбучників» : у шквал глузливих коментарів вилилося зло не стільки на конкретно взяту людину, скільки на саму систему, що вона її має нещастя репрезентувати.

  На жаль, так сталося, що на вітчизняне судочинство багато українців дивляться приблизно так само, як фаховий стиліст на мейкап пані Алли… А тому дошкульна ущипливість коментарів мала би стати тривожним дзвіночком насамперед для української влади, яка уперто не поспішає створювати антикорупційний суд.

   Чинний суддівський корпус українці в основній своїй масі відкрито ненавидять і з цим варто як найшвидше щось робити. Щоб мережева ненависть не вилилася у реальну – ту, від якої страждають реальні люди, які часом і справді бувають ні у чому не винні. 

  P.S. Пані Аллі Бандурі хочеться побажати передусім здоров’я і здорового клімату навколо. Нехай усе найнегативніше у вашому житті залишається в минулому…

                                                                                                                         Максим КОЛОМИС