Позаяк немає якогось чіткого визначення еталонного патріота і набору рис, які тебе таким характеризують, кожен міряє по собі і будь-які неспівпадіння із власним баченням трактує не інакше як зраду і лже-патріотизм.

Ну от приміром: їздиш волонтером у АТО – молодець, патріот! Критикуєш партії націоналістичного спрямування за недолугу роботу в парламенті чи в органах місцевого самоврядування – все, запроданець, тьху на тебе!

Створюєш бізнес, даєш людям робочі місця, виплачуєш білу, а не сіру зарплату, сплачуєш податки – молодець, патріот, опора держави! Але якщо при цьому послуговуєшся російською мовою – гівно ти, а не патріот! Патріот не може спілкуватись мовою окупанта!

А з двох абсолютно однакових пройдисвітів, які ходять у вишиванках і рясно лиють сльози під пісню «Ой у лузі червона калина», але при цьому внаглу дерибанять держбюджет, хто більший патріот – той у кого прізвище закінчується на «–ко» чи той у кого закінчується на «-штейн»? Звісно ж той, що на «-ко», бо, перепрошую, але «титульна нація». Як казав Черчіль: «так, він сучий син, але він наш сучий син»! А «-штейн» 100%-во просто маскується, бо всі ж ми знаємо, що вони, всі ці «-штейни» - учасники змови проти справжніх патріотів!

Взяв хабар – погано! Але ж стояв на Майдані – патріот, дайте йому спокій, це політичне замовлення! І взагалі, чого з нього почали, он скількох треба садити до нього!

І так кожен день… і щодень тотальний «срач» в коментарях на форумах, блогах, ФБ і т.д., і, що найстрашніше – дика категоричність! Вистачає 1-го неспівпадіння Ваших поглядів із позицією іншої людини, як та людина автоматично зараховується до зрадників, супроводжується текстом типу «розчарував… такий, як і всі… кремлівський агент… тощо».

Ми забулись що таке діалог (я не про Донбас, я в принципі). Ми не хочемо і не вміємо шукати спільних знаменників, навіть коли знаходимось по один бік «барикади». Кожен несе свою думку як єдино правильну, а все інше або не має права на існування або заздалегідь непатріотично!

Прикро і сумно. Політика занадто глибоко засіла в людських головах. Політичні лідери тримають свій електорат у постійній напрузі і «всі хто не з нами – ті проти нас»! Всі стали різкими. Мало хто хоче шукати компроміс, зате всі добре навчились ділити інших по таборах.

Давайте-но, людоньки, не мірятись у тому хто більше любить Україну. Бо це нагадує малих дітей, які на дитячому майданчику сперечаються у кого мама розумніша чи тато сильніший. Мама в нас одна. Не засмучуймо її.

Думайте своїми головами, а не ретранслюйте слова своїх політичних кумирів, бо зазвичай ті слова дуже розходяться з думками, а ще більше з діями!

Дякую за увагу.