Палац в Липках на Рівненщині: історія та ретро фото
Історія палацу в Липках на Рівненщині залишається малодослідженою. Протягом тривалого часу село Липки, яке нині входить до Рівненського району Рівненської області (раніше Гощанського), було частиною так званого «невірківського ключа». У різні періоди ці землі належали впливовим родинам — Острозьким, Валєвським, Конєцпольським та Любомирським.
Із другої половини XVIII століття Липки разом із навколишніми селами й фільварками опинилися у володіннях родини Вилєжинських. У 1810 році їхній представник Кароль Вилєжинський продав маєтності, включно з Липками, Яну Казиміру Стецькому. Його дружиною була Теодора Валєвська.
Після смерті Яна Казиміра у 1820 році маєток успадкувала його донька Дорота Стецька (1785–1854), яка була одружена з Джозефом Любомирським (1785–?). Саме вона стала новою власницею Липок.
У 1849 році Любомирські вирішили продати маєток. Спочатку його придбав Ян Малинський, а згодом — Кароль Мікуліч-Радецький. Після його смерті у 1863 році Липки, згідно із заповітом, перейшли до сина — Марцелі Мікуліча-Радецького. Його дружиною була Хелена Красіцька з Ворокомля — донька графа Вітольда Красіцького та Терези Мянчиньської. Останнім власником маєтку став їхній син, також Марцелі, який помер у 1973 році. Він був одружений із Марією Богуш (1895–1957).
Що стосується самого палацу, то відомо, що його неодноразово перебудовували. Перша споруда з’явилася ще у XVIII столітті. У 1900 році на її основі звели нову будівлю — ініціатором виступив Марцелі Мікуліч, а авторкою проєкту була його дружина.
Палац, зведений на початку ХХ століття, поєднував елементи ренесансу та класицизму. Фасад прикрашали герби родів Красіцьких і Мікулічів, а особливої виразності будівлі надавали просторі тераси.
Інтер’єри палацу також вирізнялися вишуканістю, хоча їхні зображення поки не збереглися. Відомо, що в будівлі налічувалося кілька десятків кімнат. На першому поверсі містився великий вестибюль, а однією з головних окрас були широкі дубові сходи. Гостей приймали у просторій їдальні. В оформленні інтер’єрів переважав ампір, використовувалися меблі, оббиті атласом. Майже в кожній кімнаті був камін, біля якого родина проводила зимові вечори — читала, спілкувалася або пила чай.
Їдальня була оформлена у поєднанні «гданського» та «сільського» стилів: поряд із вишуканими меблями стояли прості різьблені дерев’яні стільці. Родина володіла значною колекцією срібного столового посуду, а серед кераміки переважав англійський фаянс ХІХ століття.
Під час Першої світової війни палац зазнав пошкоджень. У міжвоєнний період власники не змогли повністю його відновити через брак коштів, тому у 1924 році було розібрано два бічні крила будівлі.
Варто зазначити, що біля першого палацу не існувало парку — лише сад. Лише на початку ХХ століття, під час спорудження нового палацу, було закладено парк площею близько 8 гектарів.
На жаль, до наших днів не дійшли ані сам палац, ані закладений при ньому парк у Липках.
Тетяна Яцечко-Блаженко
Джерело фото: Roman Aftanazy “Dzieje rezydencji na dawnych kresach Rzeczypospolitej”, Tom 5, Województwo wołyńskie”, 1994 r.