Рік тому голова Тернопільської обласної державної адміністрації Степан Барна звільнив очільника Збаразького району Юрія Горайського і призначив на його місце Анатолія Качка.

Горайський за владу не чіплявся - і пішов добровольцем до армії, ось його інтерв'ю: "Почуття обов'язку мене змусило йти на війну. Не зміг я стояти осторонь, коли молоді хлопці на передовій забезпечують спокій і мир для нас, зокрема для мене і моєї сім'ї. Бог і батьки дали мені здоров'я, і я вирішив, що свою родину і свою землю можу сам боронити від цієї погані. Буквально через тиждень після звільнення мене з посади голови райдержадміністрації, я подався добровольцем на передову. З травня по вересень воював на сході України. Служив у секторі "М" під Маріуполем. Це все, що я можу і хочу про це розповісти".

У 73-му морському центрі спеціальних операцій Юрій Горайський доєднався до однієї із найбільш мотивованих розвідувальних груп, тієї, де зібралися добре підготовані патріоти.

В ніч на 4 березня група під час розвідувального виходу зіткнулася з противником. Юрій Горайський загинув в бою. Він не був жертвою, він зі своєю групою пішов на свідомий ризик, і загинув смертю справжнього сміливця.

Його вдова ні Барні, ні Качці  не простила клишнього звільнення чоловіка. І цей хрест їм тепер нести все життя.

Дуже шкода, що аж коли минув рік, урядники області зуміли зрозуміти, яким патріотом був Юрій Горайський, і лише на похороні героя змогли оцінити,  якого державного мужа вони втратили...

Це втрата для кожного українського патріота.