Ми майже щодня отримуємо і обговорюємо нові кадрові призначення влади. Когось хвалимо, когось журимо, на когось покладаємо надії, а комусь просто не віримо. Мова зараз не про іноземців, яким влада доручила досить відповідальні пости, про них сказано вже дуже багато, різного...позитивного і негативного. Хоча на їх результативну роботу таки робить ставку Україна.

Сьогодні оглядаємось на ті транзитні території, завдяки яким збагачується, а частіше через які втрачає наша держава. Донецьк Луганськ, Закарпаття - з дірявими митницями і вже відпрацьованими схемами контрабанди. Варіантів контролювати такі території, та ще й так щоб їхня робота була на благо держави, дуже не багато. Очільники цих областей (дві з яких сьогодні є військово-цивільними адміністраціями) відомі своєю незалежністю і ненавистю до корупції, самодостатні і цілеспрямовані люди.

Геннадій Москаль – «жорстка людина для жорстких рішень», так про нього говорять, хоча відомий він не тільки любов'ю до «міцних» висловів, бо його послужний список заслуговує похвали. Насправді, він здатний приймати кардинальні і безкомпромісні рішення, часто – абсолютно непопулярні, але спрямовані на «одужання» підопічного регіону.

Павло Жебрівський – відомий політик і чиновник, доброволець АТО, керівник управління Генеральної прокуратури з розслідування корупційних злочинів, вчинених службовими особами, які займають особливо відповідальне становище - став головою ОДА в охопленому війною регіоні. Впевнений у собі, методичний і стриманий, він ефективно працює і уже зараз показує позитивні результати своєї роботи в регіоні, результати не для себе чи влади, а для країни, для окремого регіону і його мешканців.

А вчора був призначений головою Луганської ОДА Георгій ТУКА – людина, з бездоганною репутацією, з новим мисленням, з сучасними нестандартними рішеннями, людина, що не терпить корупції.

На них дивляться прості українці, їм вірять і вірять в них. Без лишніх слів, хтось більш емоційно, а хтось без емоцій, але з душею ці чоловіки виконують свою роботу. Без озирання на рейтинги і на те, а що скаже чи що подумає громадськість, а тим паче чи погладить за це по голові керівництво країни. Вони не бояться приймати рішення і нести за них відповідальність. Не правда, що в країні немає українців, яким можна довіряти. Ось наглядний приклад, на який варто рівнятися.