Рівняни забули Небесну сотню?!
«Небесну сотню? Ні не знаю, я не цікавлюся такими питаннями», – відмахнулася доволі молода панянка.
«Ну це герої, вони померли за Батьківщину, але я їх не знаю», – зізнався хлопець на вигляд років 20-22.
«А про шо ви питаєте? Про Небесну сотню? Ой нє, нє, вибачте»…
Після перемоги Майдану Сашко Храпаченко планував одружитися
Решта відповідей загалом є варіаціями приведених. Пам’ятаємо, мовляв, той час, але, як звати Героїв Небесної Сотні не пам’ятаємо. Найкраща пам’ять виявилася у літнього чоловіка, який пригадав Храпаченка, Харатяна (цитую дослівно – авт.) і те, що Музичко не з Небесної Cотні.
Можливо, я занадто багато хочу від людей, можливо, вони і справді зайняті насущними проблемами щоденного виживання, але ж…
Валерій Опанасюк був татом чотирьох дітей
З часу масового розстрілу на Майдані Гідності спливло лише три роки, а імена ОЛЕКСАНДРА ХРАПАЧЕНКА, ГЕОРГІЯ АРУТЮНЯНА та ВАЛЕРІЯ ОПАНАСЮКА вже вивітрилися з масової пам’яті. І це навіть попри те, що у Рівному встановлено дві стелли і численні сіті-лайти, повз які щодня проходять тисячі і тисячі наших земляків… Невже, дивлячись на них у нас, сучасників трагічно загиблих Героїв новітньої України, зовсім нічого не озивається у середині?
Небесна Сотня жертовно віддала свої життя, аби, пам’ятаючи їх, ми не забули, за що саме стояв Майдан Гідності. Вони посиротили власних батьків, дружин, коханих, дітей, родичів, друзів. А більшість з нас вже забула навіть імена. Чим далі вони стають усе знеособленіші, перетворюючись на чергові портрети з підручника… А історія, між тим, ніколи не пробачає, коли її забувають…
Звісно ж, праві будуть ті, хто скаже, що такими, як опитані є далеко не всі наші співвітчизники, що національна та громадянська свідомість за останні роки неабияк зросла…
Але чи вказує на це той факт, що лідерами рейтингів популярності і далі лишаються Порошенко, Тимошенко, Бойко, Рабінович, Ляшко? Чи не пояснюється це тим, що ті самі умовні «не всі», які пам’ятають і усвідомлюють подвиг Небесної Сотні і дотепер залишаються у глухій меншості, а більшість – саме та, яка любить по всіх кутках кричати про «зраду» і «все пропало» – і дотепер куди легше розуміє персонажів, які уособлюють все те, проти чого на смерть стояли Герої Майдану…
У нас і дотепер не виробилася принципового несприйняття корупції (це коли не просто не любиш саме поняття, а і сам не даєш хабарів), кумівства (коли питання влагоджуєш не по блату, а по закону), популізму (гарно говорить дядько, навіщо усе ускладнювати?), рабської меншовартості (а що від нас залежить ? хто переміг, ті і наші…). Звісно, у якоїсь частини все це є, але поки що, на жаль, у цифрах кількість таких людей не набагато перевищує статистичну похибку… А для успішної країни їх потрібна критична більшість!
На все життя зам’ятати імена ОЛЕКСАНДРА ХРАПАЧЕНКА, ГЕОРГІЯ АРУТЮНЯНА, ВАЛЕРІЯ ОПАНАСЮКА, а також березнівчанина ІВАНА ГОРОДНЮКА – це найменше, що мусить зробити по-справжньому здорова нація… Якщо буде пам’ять, буде і відповідальність за власну невідповідність ідеалам. Без почуття відповідальності життя ніколи не покращується. І винятків не буває…
Максим КОЛОМИС