Часи, коли поштові скриньки напередодні свят ущент заповнювалися вітальними листівками, давно минули. Інтернет і мобільний зв’язок звели  вітання зі святом до простого технологічного процесу. Не те що давні листівки... У них є щось особливе. У них — наша пам'ять. Нині їх можна побачити хіба в приватних колекціях. А родини, у яких досі збереглися хоча б кілька старовинних різдвяних листівок, вважають їх справжнім скарбом. У 1952 році з музейних фондів під безглуздим приводом подолання релігійної пропаганди вилучили всі експонати на релігійну тематику, до яких зарахували й різдвяні листівки.

Від народження — до заборони

Деякі дослідники вважають батьківщиною вітальної листівки Китай, де буцімто вона з'явилася уперше дві тисячі років тому. Однак однією з офіційно визнаних версій вважається така. Уперше буцімто різдвяну картку із зображенням сімейства навколо ялинки намалював англійський художник Добсон у 1794 році й відправив своєму другові. Йому це сподобалося, і наступного року Добсон виготовив кілька десятків подібних карток і розіслав їх усім своїм знайомим.

Тут і нижче листівки з особистого архіву автора, з сімейного архіву родини Малашинських та фондів обласного краєзнавчого музею

А ще через кілька років один торговець пустив мальовані привітальні картки у продаж. Однак французькі дослідники вважають, що першість у виготовленні різдвяних листівок належить Франції. Мовляв, уперше новорічні вітальні картки згадуються у 1777 році, коли «Паризький поштовий альманах» помістив повідомлення про те, що «…поштою пересилаються як поздоровлення на всілякі випадки мальовані картинки, часто із текстом; вони пересилаються відкритими для всякого». За іншою версією, першу різдвяну листівку випустили у 1841 році у Шотландії. Яка з цих версій більш правдоподібна, хтозна... Однак у другій половині XIX століття уже мільйони вітальних листівок заполонили європейські країни. Спочатку на них зображували Христоса-дитину у яслах або інші релігійні сюжети. Пізніше з’явився Санта-Клаус, Святий Миколай, пухкенькі рожевощокі дітлахи, букети з фантастичних квітів, гілок і ялинкових прикрас. Пересилати вітальні картки без конвертів почали з 1869 року. А в 1874-у Всесвітній поштовий союз затвердив стандартний розмір листівки 140/90 мм.

До Росії вітальні листівки потрапили з Німеччини. Перші ж російські різдвяні листівки було випущено з доброчинною метою Петербурзьким піклувальним комітетом. Він видав до Різдва 1898-го серію з десяти листівок за малюнками відомих петербурзьких художників - Бакста, Бенуа, Білібіна, Маковского, Реріха, Рєпіна. Першою вітальною карткою на українську тематику вважають листівку «Запорожець», виконану Іллєю Рєпіним у 1898 році. Такі листівки коштували дуже дорого.

Після революції 1917 року вітальні листівки назвали буржуйським забобоном і заборонили, як і святкування Різдва та Нового року. Однак новорічні листівки повернулися після січня 1937 року, коли в Колонному залі Будинку союзів відбулася перша радянська офіційна новорічна ялинка.

Радянські вітальні листівки довоєнного та післявоєнного часу являли собою зразок радянської наглядної агітації та пропаганди. Після війни у багатьох родинах  з’явилися зарубіжні новорічно-різдвяні листівки, привезені радянськими солдатами та офіцерами з Європи. Небачені доти яскраві з біблійно-казковими сюжетами картки справляли неабияке враження на пересічних радянських громадян. Особливо прискіпливо й заздрісно  розглядали ці листівки повоєнні дітлахи, яким зображені на листівках сюжети видавалися просто фантастичними.

На противагу цьому у 1953 році радянський агітпроп почав масовий випуск радянських вітальних листівок. Однак вони радше виконували агітаційно-пропагандистську функцію, аніж святково-вітальну – звеличували досягнення радянської влади, зображаючи щасливі радянські родини й керівництво країни. Пізніше на листівках з'явилися Дід Мороз, Снігуронька, діти, лісові звірята, сніговик, персонажі з мультфільмів. Згодом  - космонавти, ялинка, кремлівські башти, куранти. Не було в цих сюжетах бодай згадки про Різдво. А старі вітальні різдвяні листівки вилучили з музеїв під страхом покарання за релігійну пропаганду. Десятиліттями вони у кращому випадку припадали пилом десь у музейних закутках, а в гіршому — були просто утилізовані.

За різдвяні листівки — за грати

Мешканцям Рівного, яке до 1939 року перебувало у складі Польщі, пощастило — ніхто їм не відміняв Нового року та Різдва, як в СРСР, принаймні до повернення радянської влади після фашистської окупації. Тому вітання, як казали на польський лад, “поштувками” з Різдвом та Новим роком було гарною традицією. І досі в деяких рівненських родинах зберігаються старовинні російські, польські та німецькі мальовані чи фотолистівки з привітаннями та новорічно-різдвяними побажаннями.

Щоправда, зберігати їх (не кажучи вже про те, щоб надсилати вітання з Різдвом) наважувалися не всі, адже за “совєтів” за таке могли й партквитка позбавити, і з роботи звільнити. А то й за грати запроторити. Особливо за листівки часів окупації, адже, окрім релігійних сюжетів, на них були наклеєні марки із зображенням Гітлера. Тому чимало таких листівок було від гріха подалі викинуто на смітники, спалено у грубках. А декотрі, як розповідають рівненські старожили, здирали ті марки, аби не було й сліду. Таку, хоча й дещо пошкоджену, листівку зберігали як сімейну реліквію й наважувалися показувати лише близьким, перевіреним людям.

Кілька різдвяно-новорічних листівок зберігає й рівненська родина Малишевських. Світлана Петрівна, показуючи цей сімейний скарб, пригадує розповіді бабусі про Різдво за Польщі. Каже, тоді рівняни, як і мешканці всієї Західної України, повинні були відправляти вітальні листівки польською мовою. Навіть, якщо вітання писали українською, то адресу мали писати польською, інакше листівка до адресата не потрапила б. На Різдво та Новий рік  найбільш поширеними вітаннями були короткі фрази на кшталт: «Веселих свят!», «З Рождеством Христовим!», «З Днем Рождества Христового», «Вітаємо і зичимо з нагоди Різдва Христового», «Найщиріші желання веселих свят та щасливого Нового Року», «Бажаю Паньству Веселих Свят».

Головними персонажами на різдвяних листвках кінця ХІХ-початку ХХ століття були янголи, різдвяна зірка та ялинка. На російських різдвяних листівках (дуже часто їх друкували у Німеччині) як правило зображали свиню — символ достатку та багатства.

Цікаво, що у грудні 1941-го радянське видавництво «Искусство» підготувало спеціальну серію новорічних поштівок на патріотичну тематику. Побажання мали надихати бійців Червоної Армії на перемогу у війні: «З Новим роком, товаришу фронтовик! У 1942 році бажаємо тобі нових подвигів і повної перемоги над ворогом. Смерть німецьким окупантам», «Новорічний привіт героїчним захисникам Батьківщини!», «З Новим роком, товариші бійці, командири і політпрацівники! В ім'я Батьківщини вперед, на повний розгром ворога!» тощо. Такі листівки нині є і в фондах Рівненського краєзнавчого музею.

Вояки УПА також вітали своїх рідних з Різдвом

Вивчаючи історичні документи про діяльність УПА, дослідники натрапили на такі подробиці побуту вояків як вітальні різдвяні листівки. Виявляється повстанці під час Другої світової війни та після неї надсилали такі листівки своїм рідним та близьким, побратимам по боротьбі, закликаючи співгромадян чинити опір радянській владі. А друкували їх у радянській Україні в умовах підпілля, та ще допомагала закордонна діаспора. З 1946 року повстанські різдвяні листівки друкували у Мюнхені, Регенсбурзі, Зальцбурзі. А в 60-х роках  такі листівки друкували ще й у Чикаго. На таких вітальних картках зазвичай не вказували ані імен художників, ані місця видавництва. І були вони не лише способом привітати з різдвяними святами, а й зібрати кошти для потреб української діаспори та на підтримку боротьби в Україні.

На відміну від виготовлених за кордоном, українські листівки, виготовлені у підпільних друкарнях, де не було можливості забезпечити високий технічний та мистецький рівень, поступалися якістю і кольорами. Часто прикрашали їх візерунками з комбінацій літер, нескладними малюнками, були вони здебільшого чорно-білі. Хоча інколи підпільні художники розфарбовували їх аквареллю й доповнювали вітаннями. Однак були ці листівки надзвичайно патріотичними. Зображали на них українських повстанців, козаків на фоні карпатських пейзажів, церков, Софії Київської.

Повстанські різдвяні листівки для дослідників цінні ще й тим, що передають багато побутових деталей життя воякі УПА - одяг, зброю, різноманітні життєві ситуації.

У мережі інтернет, у цифрових архівах можна віднайти чимало повстанських листівок, що зберігаються нині у приватних та музейних колекціях.

Найбільш поширені сюжети листівок кінця 40-х років: воїни УПА з янголами, різдвяною вертепною зіркою, або на фоні яскравої зірки, що падає; гуцул з трембітою вітає народження Христа, а за плечима у нього – гвинтівка. На  листівках написи: «Христос рождається», «З Різдвом Христовим».

На листівках 50-х років воїни УПА зображені переважно в криївках, у лісі. Є листівки, де поєднується різдвяна тематика з військовою. Наприклад, зображення повстанців, які прийшли колядувати у село, або Свята вечеря у військовому наметі чи криївці.
Ті, хто хоча б раз тримав у руках старовинні новорічно-різдвяні листівки, відзначають, що вони наче наділені якоюсь особливою позитивною енергетикою. У них відчувається душа, щедрість тих людей, котрі виливали на ці яскраві, колоритні шматочки паперу свої найсокровенніші мрії та найщиріші побажання.