«Стетхем» повернув додому двох загиблих побратимів після 8‑місячного перебування на позиції
- Опубліковано: Дмитро Коваль
- —
- 19 Листопада, 2026 о 20:49
19.11.2026
21:07:24
Бійцю з позивним «Стетхем» вдалося за допомогою наземного ракетного комплексу (НРК) евакуювати тіла двох загиблих побратимів, які залишалися на позиції вісім місяців.
Микола, колишній комбайнер з Вовчанського району Харківської області, приєднався до 103‑ї окремої бригади територіальної оборони імені митрополита Андрея Шептицького після російського вторгнення. Спочатку він евакувався з рідного міста, а згодом оселився у Львівській області.
У лютому 2026 року Микола вирушив у бойове завдання разом із двома побратимами, очолюючи групу. Після переходу між посадками їхня позиція була виявлена російським безпілотником, що спричинило скиди та мінометний обстріл. Пізніше в повітрі з’явилися FPV‑дрони.
Микола намагався підтримувати зв’язок: одного побратима вже не чув, іншого ще бачив. Командир наказав відходити, попередивши про нові мінометні обстріли. Під час відступу снаряд вибухнув поруч, внаслідок чого воїн отримав поранення руки та контузію, а його позицію затягнув дим.
Поранений і дезорієнтований, Микола не знав, куди рухатися, доки військові з сусідньої позиції не дали коротку автоматну чергу, щоб він почув напрямок. Евакуація його зайняла п’ять діб, після чого він пройшов лікування та реабілітацію, а потім повернувся до служби.
Через стан руки йому запропонували працювати з наземними роботизованими комплексами. «Хочеться, щоб хлопці там не голодували, щоб не сиділи без води. Буває, що п’ять діб повністю без води. Ми і сніг топили на позиції. Тому хочеться, щоб якась користь від мене була», – сказав Микола.
Через кілька місяців після повернення з’явилася можливість евакуювати тіла двох загиблих побратимів, які залишалися в посадці близько восьми місяців. Дізнавшись, що це його товариші, Микола вирішив взяти участь у місії.
Для евакуації використали наземний ракетний комплекс. Команда мала дістатися визначеного місця, забрати тіла та повернутися. Місія тривала два дні, під час яких зв’язок із комплексом періодично зникав, і доводилося шукати шлях назад.
«Я точно знав, що ми по них їдемо. Мені це давало силу», – зазначив Микола.
Найважчим виявився момент, коли Микола побачив тіла. «Те, що я їх бачив, я їх пам’ятаю живими. Вони в мене перед очима стоять. А тут…», – зізнався він.
Після успішної евакуації він відчув полегшення: «Як будто з плеч щось злягло. Я з цим жив, мені дуже тяжко було. Я ніколи ні з ким про це не розмовляв. А зараз мені якось спокійно на душі», – поділився боєць.
Микола не називає свій вчинок героїзмом, вважаючи, що так би вчинив кожен: «Я не вважаю, що це якийсь героїзм. Це просто… Я думаю, так кожен би поступив. І має поступати. В цьому наша людяність проявляється», – підкреслив він.
Тепер він спить спокійніше, не тому, що забув про події, а тому, що виконав усе, що від нього залежало.
Джерело: АрміяInform
16:08, 18 Листопада, 2026
14:29, 18 Листопада, 2026
14:13, 18 Листопада, 2026