Про військо

Було дуже приємно знову побачити своїх побратимів, з якими багато пережили. Військові тримаються. Вони готові захищати і звільняти Україну. Їм потрібне лише чітке і зрозуміле командування, реформи і зброя.

Для початку слід таки визнати. Тут йде війна. Вона вимагає зусиль усієї держави. Це має розуміти кожен громадянин. Для багатьох це картинка по телебаченню для військових, для місцевих, для волонтерів — це реальність, де гинуть друзі, знайомі. Відтак, заяви політиків про “мир” мають бути обережними, особливо тоді, коли не стихає канонада. Від ваших заяв і дій залежить те, скільки приходить допомоги на фронт, а вона потрібна. Без цієї допомоги було б дуже важко. Нереформована і забюрократизована держава діє дуже повільно. А тут потрібно діяти швидко.

Наприклад, безпілотники, які тут називають “жужиками” врятували вже десятки, якщо не сотні життів. Проте виготовляють їх власним коштом, на власній ініціативі волонтери. Офіційно ж Україна досі не почала цього робити, хоча скоро буде півроку, як розпочалися активні бойові дії. Те ж саме стосується забезпечення новою технікою та озброєнням. Поки що військові жартують слухаючи офіціоз про те, що “армія на 90 % всім забезпечена”: “Ми чомусь потрапляємо чомусь і ті 10 %”. Допомогти — це обов’язок зараз кожного громадянина.

Про інформацію

Війна змінює людей. Вона оголює емоції і нерви. Проявляються, як найкращі так, і найгірші якості. Це розумієш, коли перебуваєш там щодня. Зникають півтона. З’являється “чорне” і “біле”. Найперше це стосується мирних людей, котрі багато пережили. За день до нашого приїзду, чи не вперше саме місто Дебальцево накрило “градами”. Зруйновано кілька будівель. З початку тижня обстріли відбуваються мало не щодня. Погано працюють магазини, банкомати, бракує найнеобхіднішого. Люди місяцями не отримують грошей. Армія і волонтери пробують допомогти місцевим. Роздаються продукти. Теплі речі, але цього мало.

Люди, що живуть під постійною загрозою, потребують інформації. Вони повинні знати, хто їх захищає і від чого. Зараз така інформація доходить здебільшого через чутки, які часто є антиукраїнськими, розповсюджуються свідомо агентами впливу. Альтернативи ж немає. Немає єдиної інформаційної політики впливу на визволені території і тим більше, на тимчасово окуповані. Складається враження, що “у боях за коаліції” забули, що у нас є справжня війна, а перемога починається з перемоги у головах людей.

Кожна дія політичної влади у центрі має роз’яснюватися, бо місцеві люди не мають об’єктивної картини. Це робота держави. Робота цивільної влади. Армія захищає. Влада повинна відбудовувати і формувати лояльність. Без перемоги у інформаційній війні, конфлікт триватиме набагато довше. У нас же стоїть задача об’єднати Україну.

Про потреби

Якщо узагальнити сказане. Маємо три основні проблеми, які треба вирішити негайно:

1. Визнати, що у країні війна і припинити “філософствування” успішної реалізації “мирного плану”. Українців менше гине завдяки досвіду набутому українськими військовими. Стрілянина не зупиняється практично ані на мить. Розмови про “перемир’я” призвели лише до одного — до зменшення надходжень волонтерам, які допомагають армії. Це важко зрозуміти сидячи у теплому кабінеті у Києві, але це добре розуміють ті, хто везе допомогу старенькими бусами, які іноді потрапляють під обстріл і бракує навіть мінімальних коштів на ремонт. Це розуміють ті, кому треба купувати авто і адаптовувати його для потреб військових.

2. Забезпечити армію якісними системами розвідки. У першу чергу йдеться про безпілотники, оптичні системи спостереження, сучасна стрілецька зброя та бронетехніка. Все це вже виробляється в Україні потрібно лише сприяння. Для цього слід швидко ламати бюрократію. Так, нам потрібні безпілотники, які літають на 70 км. Але вже зараз потрібні також такі, які можуть летіти на 3-5 км і показувати ворожі позиції. Нам потрібна форма, термобілизна, харчі. Але потрібні і сучасні види озброєння, бо на нас Росія випробовує найсучаснішу зброю.

3. Розпочати реально боротися за прихильність мешканців Сходу. Для цього потрібно сприяти місцевим, які вже готові допомагати, а також відновити роботу радіостанцій, телеканалів, друкованих засобів. Кожен гуманітарний конвой повинен привозити інформацію. “Допомога та інформація” - це те, що дозволить отримати прихильність місцевих.