Щодо Російської Федерації ми, українці, маємо усвідомити дві важливі і суттєві речі.

По-перше, РФ попри декларації дружби, свободи, рівності і братства, ніколи і ні за яких обставин не прийме не те що факту, а навіть і самоі ідеі української незалежності. Тому стосунки з РФ мають бути побудовані не на двосторонніх домовленостях, а виключно на міжнародних угодах, в яких РФ виступала би одною з як мінімум чотирьох суб'єктів міжнародного права і несла би матеріальну і навіть територіальну відповідальність за взяті на себе зобов'язання перед усіма суб'єктами договіру. У іншому випадку, як писав Отто фон Бісмарк, договір, підписаний з Росією, не буде вартий навіть паперу, на якому він написаний.

По-друге, в Російській Федерації, крім зомбованих ЗМІ громадян, живе велика кількість талановитих, освідчених та вільних від системних маніпуляцій особистостей, які майже завжди не згодні з політикою Кремля.

Вони є совістю російського суспільства і його справжньою, а не декларованою елітою.

Саме ці дві протилежні обставини мають впливати на відношення українців до Російської Федерації і іі громадян. Принципова і категорична по відношенню до країни-агресора і диференційована по відношенню до іі громадян.

Ті ж громадяни України, які ще плекають ілюзії по відношенню до Росіі і дивляться космічно брехливі російські телеканали, мають усвідомити один безперечний факт. Для російського солдата чужі прихильники ніколи не стануть "своїми". А от для своїх співгромадян такі "прихильники" назавжди залишаться зрадниками.

Хоча нам, українцям, до цього і не звикати.