Медичну реформу в Україні порівнюють із зачаттям. Зокрема, змінювати щось у країні почали, однак так і невідомо що ж вийде в результаті. Таким чином, на сьогодні держава так би мовити гарантує надавати екстрену, первинну і паліативну медичну допомогу безкоштовно. Тому пацієнти отримують послуги, а лікарі зарплати. Зокрема, у цьому випадку мова йде про сімейних лікарів. 

– Центральні органи влади, депутати Верховної ради запевняють, що до кінця цієї сесії цей законопроект після другого читання набере форму закону. Тобто тоді можна буде ствердно говорити, що тема сьогоднішньої конференції – «Гроші за пацієнтом», будуть втілюватися саме з первинної ланки у 2018 році. Якщо цей законопроект не стане законом, то значить цей лозунг, про який ми зараз говоримо, він, на жаль, відтермінується на невизначений період часу, – каже заступник начальника Рівненського обласного управління охорони здоров’я ОДА Ігор Добровольський.

 Що ж до наступних етапів реформування – ситуація взагалі ефемерна і невизначена, зазначають спеціалісти. Зокрема, фінансування вторинної ланки, зокрема мова йде про лікарні, передбачене лише у 2019-20 роках. А про виділення коштів на третю ланку – майже не говориться. 

– Мова йде про співфінансування, тобто якийсь відсоток фінансує держава, а якусь частку повинні фінансувати самі пацієнти. Чи це вони будуть своїми коштами фінансувати, чи вони будуть користуватися послугами страхових компаній – це вже буде на вибір самого пацієнта. Теж на мою думку певний позитив – це буде перший крок до страхової медицини, – така думка у начальника Рівненського міського управління охорони здоров’я Віктора Іськіва. 

Втім, Павло Сілковський – практикуючий досвідчений лікар, зазначає, що медична реформа недосконала. І на кожному етапі її впровадження виникає дуже багато запитань та протиріч. 

– Коли ми говоримо, що лікар буде отримувати гроші на вторинному, третинному рівні за конкретно виконану роботу, то це значить, що, наприклад зробив 10 операцій за 10 і отримав, зробив 100 за 100 отримав. Але тоді ми говоримо про об’єм, і тоді буде лікар зацікавлений набирати об’єм, але не в якості. Окрім того, коли говорять, що ціна за всі послуги по всій Україні буде однакова, – я з цим теж не можу погодитися. Оскільки професор не може отримувати таку ж саму зарплатню, що лікар-початківець, – зазначає лікар-анастезіолог Рівненської обласної дитячої лікарні Павло Сілковський. 

Проте, незважаючи на те, що закон ще не прийнятий в області і зокрема у нашому місті вже розпочалися перші кроки з реформування медицини. Зокрема, загалом на Рівненщині створено майже три десятка центрів первинної медико-санітарної допомогти, понад півтори сотні амбулаторій та шість тисяч фельдшерсько-акушерських пунктів. Що ж до обласного центру – то тут функціонує три центри первинної медико-санітарної допомогти – північний, центральний та ювілейний. 

– Чиновники бачать реформу на місцях по-своєму. Міністерство охорони здоров’я має ще якусь свою позицію. Лікарі, які безпосередньо здійснюють контакт із пацієнтом і постійно в роботі – у них є свої зауваження, а пацієнтські організації мають свої думки. І в результаті – всі ми за реформу, але кожен розуміє її по-своєму, – каже член громадської ради при Міністерстві охорони здоров’я України Юрій Поліщук.