Вчора в обідню пору біля приміщення міськвиконкому стояло біля сотні обурених рівнян. Хто ці люди? Чому сюди прийшли? Чим обурені?

Це підприємці ринку «Моріон», що біля будинку побуту, по вулиці Шевченка, 7. Представники так званого малого бізнесу, власники тих малих кіосків, що розташовані за міською лазнею. Вони прийшли відстоювати своє право працювати на своїх робочих місцях, бо дізналися, що ті квадратні метри, на яких розташовані їхні торгові ятки, куди вони щодня вже 17 років поспіль ходять на роботу, міська влада намірилася виставити на земельний аукціон.

Сергій Паладійчук відбиває атаки обурених підприємців

– Нам підняли в два рази оренду. Навіть по 1 тис. грн. сплачувати нам важко, бо ми ледь зводимо кінці з кінцями. А нам повідомили, що тепер 2,5 тисячі оренда буде. Багато кіосків вже закрилися. Ми бачимо, що нас просто звідси витісняють, щоб це місце відібрати, продати й розпочати тут будівництво, – розповідає жінка-підприємець, яка відмовилася називати своє ім’я.

Чому люди прийшли до міської ради саме 20 липня? Бо саме в цей день мала засідати постійна комісія з питань бюджету, фінансів та управління комунальною власністю. В переліку питань, які винесла на порядок денний ця комісія, стояло й питання про включення земельної ділянки на вул. Шевченка (біля ТЦ “Моріон”) до переліку земельних ділянок, що підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах), та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення цієї ділянки.

Надворі посеред обуреного натовпу підприємців стояв секретар Рівне-ради Сергій Паладійчук, який на час відпустки Володимира Хомка заміщає міського голову і відбивав грізні атаки натовпу.

– Критикувати владу треба, але конструктивно, – намагався довести людям Паладійчук. – Найкращий спосіб Україну знищити – це створити в державі безвладдя і хаос. Північний агресор все робить, щоб всюди щодо влади лився бруд, щоб посіяти в свідомості громадян переконання, що вся влада погана.

Фото автора

На ці слова замісника міського голови люди одночасно закричали з усіх сторін, що не треба, мовляв, нас забалакувати.

– Якраз ми прийшли з конструктивною конкретикою! - кричали люди.

Суперечка надворі в цілому тривала з півгодини. Врешті Паладійчук людей почув і запевнив:

– Підняття оренди не буде. Аукціон відміняємо.

Щодо орендаря Свистуна, який за словами підприємців, на контакт з людьми не йде, замісник міського голови сказав:

– Він мене дві години переконував, що має позитивні добрі наміри створити для вас кращі умови. Якщо він запропонує щось таке, що вас не влаштує, ви маєте право не погодитися. Влада – не самодержна структура. Існує ще й законодавство…

Домовившись з людьми про те, що завтра, 21 липня, о 14-й годині дня п’ятеро представників ринку прийдуть до нього в кабінет і там почують самого орендаря, який буцімто вже пообіцяв, що нічого робити не буде, а договори відкличе.

Проте на цьому підприємці не розійшлися. Вони продовжували стояти на місці й натовп гудів, як бджолиний рій. Люди з різних сторін обговорювали тему, яка їх зачепила за живе. Бо як так? Стільки літ вони зі своїх яток годували сім’ї, сплачували місту податки, а тепер їх в нахабний спосіб хочуть витурити на вулицю, написавши на папері, що їх там буцімто нема і земельна ділянка вільна.

Тож люди запевнення замісника міського голови почули, проте вирішили від міської ради не йти, допоки їх не буде почуто під час розгляду питання на депутатській комісії. Послали на комісію кількох уповноважених від приватних торгівців з «Моріону», щоб вони в депутатів запитали, на яких підставах ті вважають, що ця земельна ділянка вільна?

Представники від підприємців "Моріону"на засіданні депутатської комісії

Депутати, звісно, сидячи на четвертому поверсі будівлі міськвиконкому, про обурених підприємців знали (знадвору через відчинені вікна добре чути шум і голоси), проте щодо запевнення Сергія Паладійчука, що аукціону не буде – ні сном, ні духом не відали.

Представник від підприємців членам депутатської комісії задав питання прямо в лоб:

– Скажіть, про яку земельну ділянку йдеться юридично?

– Нема адреси, це вільна земельна ділянка, – відповіли йому.

– То назвіть тоді кадастровий номер цієї земельної ділянки.

– Нема.

Втрутився депутат Сергій Васильчук та пояснив, що кадастровий номер надається після розробки проекту землеустрою, а поки територія вільна, то й номера нема.

Підприємці не могли вийти з дива, як їхня територія може бути вільною, коли вони там працюють вже 17 років! Всі у Рівному ходять туди на закупи й знають, що за міською лазнею по вул. вул. Шевченка, 7 є місце, де стоять біля сотні приватних торговців зі своїми кіосками, які сплачують за свої місця орендну плату.

– З 2000 року ми там стоїмо, платимо за цю землю оренду. Там є ринок «Моріон». І це комунальна власність, – доводив факт представник від підприємців.

Сергій Васильчук щодо оренди заперечив, наголосивши, що це вони платять не оренду, а звичайнісінький ринковий збір.

– Це крали гроші, – бовкнув скоріше до себе ніж до загалу хтось з присутніх.

Ця фраза вочевидь подіяла. Бо зразу ж прозвучала пропозиція питання відкласти та виїхати на місце й подивитися, що там є насправді. І цей депутатський виїзд намітили на середу наступного тижня. Про підприємців, які там щодня стоять за своїми ятками, як у себе вдома, вочевидь забули. Проте вони тут-таки про себе знову нагадали:

– Ми хочемо бути присутні. Просимо вас повідомити, в якій годині на «Моріон» приїдуть депутати і нас закликати.

Депутати з цим не погодитися ніяк не могли, бо ж люди тут-таки стоять при депутатській комісії й журналістах, які все пишуть і знімають. Тож контактний номер телефону записали.

Ось нам усім, панове громадяни, урок. Щоб якось одного дня вам не сказали, що вас нема й земля під вашими торговими рядами вільна, – вам усім варто знати, за що й кому роками платите орендну плату, чи то пак, ринковий збір. Що то воно є насправді - оренда чи збір? Чи є на це якісь документи, чинні вони чи липові та чи записані ваші гроші в якійсь бухгалтерії? Ще поцікавитися – куди ті зароблені кревні, відірвані від дітей та віддані на щомісячний збір, йдуть? На що витрачені?

Треба цікавитися й тим, які рішення приймаються у владних кабінетах, бо влада – це теж люди й рішення можуть бути як правильні, так і хибні – суб’єктивні. Хтось із депутатів, може, того й не розуміє, або не вник у питання, а хтось свідомо, хитро й наполегливо прокручує в такий спосіб відпрацьовану схему легкого придбання у власність ласого шматка землі у центрі міста.