В п`ятницю, 4 серпня в Березнівському районному суді Рівненської області мало відбутися засідання у справі ветерана-атовця з Березного Андрія Усача. Проте – не відбулося. Знову перенесли. Кажуть, що захворіли обвинувачувані.  Потім, став хворий адвокат. Обвинувачуваних двоє – Олег Кожушок і Микола Ціпан. А судити мав прокурор Прокопчук Вадим Анатолійович.

«Завтрашнє засідання у Березнівському районному суді Рівненської області у справі атовця Андрія Усача знову буде перенесене. Негідників, які ні за що побили ветерана, що втратив ногу в боях під Луганськом, судитимуть пізніше. Бо вони подали клопотання з проханням перенести засідання, кажуть... що захворів адвокат...
Мо то запалення хитрощів?! Думають, якщо безкінечно переносити – то всі забудуть і можна буде відмазатися? Наївні, їй-бо. Це ж тепер справа честі для всієї області», – написав на своїй сторінці у Фейсбук Юрій Дюг.

Обвинувачувані в справі. Фото зі сторінки у ФБ Юрія Дюга

Тут не важливо, хто захворів саме в той час, коли треба бути в суді - потерпілі, чи адвокат. Всім, хто домагається справедливості, зрозуміло лиш одне, що справу зумисне затягують, щоб потім спустити на гальмах.

Нагадаємо, що судове засідання у цій справі ніяк не може відбутися вже вдруге. І цьому, видать, є свої підводні причини. Місяць тому, засідання, яке було призначене на 7 липня, також не відбулося. Про це писав на сторінці Фейсбук рівненський волонтер та громадський активіст Юрій Дюг.

Фото ФБ

Суд тепер перенесли на 22 серпня. А мають судити чоловіків Олега Кожушка і Миколу Ціпана, які посміли підняти руку на ветерана АТО, який після тяжких поранень ледве вижив, переживши 13 операцій. Андрія Усача лікували лікарі в усьому світі. Чоловік втратив ногу, має щелепно-лицевий протез та попри інвалідність, інвалідом себе не вважає – працює.  

Зі слів дружини Андрія Усача Світлани, п’яні негідники стали бити її чоловіка через дане ним зауваження про порушення ними дорожніх правил. Нетверезі чоловіки їхали на скутері по селу Зірне Березнівського району, петляючи вулицею й підрізали авто Андрія, в якому сиділа сім’я з вагітною жінкою. 
Для друзів-атовців, волонтерів, представників громадських організацій – захистити честь і принижену покидьками в людській подобі гідність захисника Вітчизни, Героя України – справа честі.

За словами дружини Андрія Усача, чоловіки, які його били, пошкодили йому дорого вартісний протез, на який, як написала у своєму пості волонтер фонду «Руєвит» Софія Гладюк, – збирала кошти чи вся Україна. Мало того, вони пошкодили йому барабанну перетинку і мало що не вибили лицевий протез.

Та Андрієві Усачу, колишньому десантнику 80-ї Львівської бригади, більше боліли навіть не завдані побої, які пан прокурор у справі назвав «легкими тілесними ушкодженнями», а те моральне приниження, якого він незаслужено зазнав.  

«Нам у цей день не переставали телефонувати друзі з усього світу. Ті, які Андрія лікували, які нас підтримували. Люди плачуть. Вони повірити не можуть, що у нас є, можуть бути такі прецеденти…» – розповідає Світлана Усач.

Андрій і Світлана Усач. Фото з мережі Інтернет

Коротка довідка: у сім’ї Усачів ростуть дві дочки-школярки. Світлана Усач – вчителька молодших класів. За них вболівала й молилася вся школа та батьки, коли вона у 2014-15 роках місяцями, втрачаючи лік дням і ночам, сиділа біля пораненого чоловіка. Її з Андрієм фото облетіло весь світ. Вона не відходила від чоловіка ні на мить, у них на двох було одне дихання і саме вона своєю великою любов’ю й вірою витягла його, вважай, що з того світу. Адже Андрій мав кілька поранень і втратив багато крові. 17 липня 2014 року в Луганському аеропорту їх накрили "Градами". І ще довгі чотири дні поранених через бойові дії не могли евакуювати з аеропорту. Через це Андрієві  довелося пережити ампутацію лівої ноги, була роздроблена ліва рука, а також осколком скалічене лице.

Родина Усач. Фото з мережі Інтернет

У справі суду Світлана каже, що після всього, що їм вдалося пережити, їм боятися нічого. Тож у цій війні «ми будемо йти до кінця», – каже вона.

Друзі Андрія, ветерани АТО та волонтери, які йому допомагали, цю справу на поталу не покинуть. Відстояти зневажену честь воїна-героя – це справа честі. Вважай, усієї області. Бо коли не захистимо честь воїна сьогодні, завтра може постраждати інший, такий же воїн. На жаль, по Україні таких випадків, коли б'ють і зневажають добровольців АТО, є чимало.

«Андрій така людина, що ніколи не стане скаржитися, плакатися. Нікого не попросить про допомогу, навіть коли вона потрібна", – характеризує свого чоловіка Світлана, як надзвичайно скромну, інтелігентну людину, мужню й гідну особистість.

Але йому і всій родині Усач дуже необхідна наша моральна підтримка. У нашій країні, яка воює на сході з російським агресором, яка чи не щодня хоронить своїх воїнів, всі громадяни від малого до старого мають пам’ятати: ніхто не сміє піднімати руку на людину, яка ризикувала життям і втратила на цій жорстокій війні у свої молоді роки здоров’я за те, щоб ми у своїй домівці могли мирно жити, виховували дітей, не знаючи, як свистять над головою ворожі гради.