Поки велелюдне Рівне, святкуючи День міста, витанцьовувало й виспівувало на майданах і в скверах, на концертних майданчиках та без них, теревенило по шинках і просто вешталося в пошуках розваг і пригод, в половині сьомої вечора на подвір’ї міського Будинку культури отак просто стояв популярний в Україні письменник Василь Шкляр і роздавав автографи.

Фото автора статті

А бажаючих їх отримати було стільки, що до початку зустрічі дістати жаданий підпис самого Шкляра пощастило не всім. Проте письменник залізно пообіцяв, що без автографа не залишиться ніхто і запросив усіх до зали, де мала відбутися зустріч.

Зустріч відбулася без оркестрів, єлейного славослів’я й запобігливих похвал. Зате зі сцени лунало щире слово істинного письменника. Не пустопорожнє – зі словесними викрутасами та награним пафосом. Говорилося не задля нанизування епітетів та метафор. Не задля самохизування. Це було слово по суті. Слово письменника самовизначеного, який знає, що робить і що ще має зробити, як патріот своєї країни, свого народу, мислитель і майстер слова.

Василь Шкляр, автор ряду історичних бестселерів, на творах якого будується національна самосвідомість нової України, розповідав про те, як творився роман «Троща», після написання якого сказав сам собі: «Ти це зробив, скурвий сину!»

Автор "Трощі" з рівненськими повстанцями. Фото автора статті

Тема тяжка, багатогранна, багатопроблемна. Болюча. В тему треба було в’їжджати. Треба було перечитати чимало архівних джерел, а що вже найбільш тяжко було, то вивчити діалект, звичаї, ментальність люду з тих місцевостей, про які йдеться в романі. Треба було піти в ті села та поспілкуватися з живими свідками кривавих подій кінця 40-х та 50-х років, записати їх живі спомини. Де ці села? Письменника представляв Роман Коваль, керівник обласного осередку «ДІЯ». Саме він родом з тих місць, про які йдеться в новому романі «Троща» Василя Шкляра.

Зустріч з письменником в залі МБК. Фото автора статті.

«Якщо їхати з Тернополя в напрямку Бережан до нашої духовної вершини Зарваниці, то за Купчинцями, не доїжджаючи до Ішкова, по ліку руку відкривається широчезна долина. То просторий берег Стрипи, в неозорості якого губиться й сама річка, вже не така повновода, яка була колись. Саме тут і стояли густі очерети – троща, де відбулася драма, описана в цій книжці, – розповідає письменник. – Уперше цей край мені показав Роман Коваль (рівненський), нинішній командир окремої тактичної групи «Волинь» Української Добровольчої Армії. Ми пройшли Соснів, звідки Роман родом, Раковець, Багатківці, Ішків, Купчинці».

Роман оснований на реальних подіях, які відбувалися з реальними людьми. «Хто, товариство, береться за тему бандерівського підпілля, тому важко обійтися без ґрунтовних праць Михайла Андрусяка, що стали мовби доповненням до багатотомного «Літопису УПА», який дає нам глибоке розуміння тих драматичних подій на документальному рівні», – радить Василь Шкляр, наголошуючи з жалем, що нема в Україні стільки письменників, які б спроможні були охопити всі нюанси цієї багатогранної й складної теми. Як, власне, і кіномитців, які б написали правдиві кіносценарії.

В новій книжці Василя Шкляра «Троща» написано про те, як окупаційна радянська влада розправлялася з українськими повстанцями, який жорстокий чинила терор. Як у безвиході стрілялися по криївках самі, коли окупанти виловлювали їх на своїй землі, як загнаного звіра, – по болотах і нетрищах. Хто не встиг скористатися останньою кулею чи гранатою й був упійманий, мали безвихідь з усіх сторін: або бути закатованим чи розстріляним в тюрмі, або ж, як головний герой роману, засланим на 25 літ в табори. Або ж здатися на пропозицію – підписати документ «о сотруднічествє» й жити із тавром зрадника.

Тема зради в романі чільна. Автор намагався розкрити питання зсередини.

«Коли ставлять під стінку твою жінку з малими дітьми й їх життя залежить від одного твого підпису на документі «о сотруднічєствє», хто б із вас не похитнувся б?» – задав риторичне питання до зали письменник.

Аудиторія мовчала. Проте ставлення до зради самого письменника виписане лейтмотивом до роману на його обкладинці: "Зраду можна зрозуміти, але не можна виправдати".

Розкриваючи секрети творення роману «Троща», Шкляр розповідає, що особливо його зачепили протоколи допитів Служби Безпеки ОУН в Тернопільщині (46 том Літопису УПА»), а найдужче «Справа Юди», до якої Михайло Андрусяк зробив вельми важливі завваги у своїй книзі «Брати просторів».

"Тому невипадково саме Михайло Андрусяк став моїм консультантом під час написання «Трощі», то більше, що нас обох завжди надихав справдешній Герой України, сотенний УПА Мирослав Симчич (Кривоніс). Я дякую долі за те, що подарувала мені не просто близькі взаємини з Лицарем Української Честі Кривоносом, аже щось більше, неминуще", – розповідає письменник.

В цілому новий роман Шкляра – то продовження трагічної історичної епопеї українського народу, яка упродовж десятиріч і сторіч бореться з одним і тим же підступним і підлим ворогом – окупантом російським. До речі, розповів Василь Шкляр цікаву річ: як обходив села, несподівано для себе в Багатківцях показали йому ту саму хату священика, в якій свого часу Юрій Горліс-Горський писав свій «Холодний Яр».

«Дивом збереглася дотепер ця хата. То я зрозумів. що Холодний Яр мене і тут не покидає», – зізнався письменник.

Рівняни могли задати Василеві Шкляру свої питання. Діалог був тривалим. В залі зібралися ті, кого тема УПА цікавить і хвилює. Завершив зустріч із Василем Шклярем історичною піснею про отамана УПА «Поліська Січ» Тараса Бульбу-Боровця рівненський кобзар Назар Волощук.

Новий роман Василя Шкляра "Троща". Фото автора статті

Слова щодо автографів, що дістануть їх усі, хто забажає, письменник дотримав: допізна підписував рівнянам книжки. А їх, до речі, письменник привіз небагато – лише сотню примірників – й усі були розкуплені.