Логіка дій вітчизняного «політістеблішменту» робить циніками найневиправніших романтиків. Новий політичний сезон тенденцію тільки закріплює… Хутко розвіялися сподівання, що на порядок денний вийдуть медична та пенсійна реформи і нарешті почнеться запуск антикорупційного суду. Замість нудної рутини нам пропонують чергову постановку під назвою «Саакашвілі проти Порошенка», єдиною метою якої є черговий розкол українців по лінії підтримки меншого зла.

Політик з іміджем безкомпромісного борця з корупцією, в компанії депутатів Парламенту на чолі з лідером найрейтинговішої опозиційної сили вступає в бійку з прикордонниками і через замінований пропускний пункт таки проривається на територію держави, яку так прагне ощасливити реформами. Подолавши перепони, вирушає до найбільшого міста Західної України, де його особисто зустрічає тамтешній голова і, за сумісництвом, лідер іще однієї опозиційної парламентської сили…

Фото з мережі Інтернет

Чи можливо щось подібне бодай десь у цивілізованому світі? Чи додає це авторитету Україні? Питання риторичні, а тим паче у світлі пафосних декларацій Петра Порошенка про стрімке наближення до стандартів НАТО  і критеріїв членства в Євросоюзі…

Відповідь на вказані питання могла би бути однозначною, якби ідіотизм історії про прорив у Шегинях не спровокував сам Президент та серія його рішень, прийнятих під впливом емоційного пориву. Надто вже сильною була спокуса особисто контролювати все в країні, реалізуючи власні цілі чужими руками.

Спершу було імпульсивне бажання «примазатися» до грузинських реформ. Для цього наш Гарант щедрим жестом вручає громадянство своєму однокурснику, колишньому Президенту Грузії, який користується міжнародною репутацією успішного реформатора. Факт, що удома він незадовго перед цим програв вибори і потрапив під слідство, жодною проблемою не бачиться. Ясно ж бо, там до влади прийшла реакція, яка тепер усіма правдами і неправдами  прагне звинуватити героїчного Міхо в якихось «сміхотворних злочинах». Але дзуськи їм, прихвосням кремлядським!

Відставний важковаговик грузинської політики сенсаційно відроджується з попелу як губернатор області у набагато більшій Україні, де, на відміну від Батьківщини, його мало на руках не носять!

Петро Олексійович чомусь не сумнівається, що, незважаючи на свій масштаб особистості, Саакашвілі вдовольниться роллю його ручного цербера, який рватиме на шматки невгодних, а до господаря незмінно лащитиметься. Маючи певний рівень самозакоханості, розумні, на перший погляд, люди здатні дурити себе ще й не так!

Фото з мережі Інтернет

Як і варто було прогнозувати, в Одеській області Саакашвілі не затримався. Запал, з яким він викривав корупційні схеми Коломойського і Яценюка, швидко розпалює апетити вдячної публіки. Вона усе гучніше вимагає крові безпосереднього патрона і сп’янілий від заново відчутого куражу, Міхо обіцяє взяти владу в свої руки…

Тим більше, що після знищення Прем’єр-міністра і губернатора Дніпропетровщини  він щиро вважає Порошенка своїм боржником, який тепер мусив би зробити його щонайменше Головою Кабміну!  

Натомість Порошенко вважає невдячним саме Саакашвілі. Він бо дістав його з нафталіну, зробив загальноукраїнським героєм, а тут отака дяка?!

Після зняття з посади інтерес мас-медіа до персони Міхо швидко зійшов нанівець. В умовах, коли вибори ще ой як не скоро, це автоматично ставило хрест на будь-яких амбітних планах... Грузинський реформатор самовіддано викриває корупцію колишнього українського друга, але, незважаючи на це, його власний рейтинг невблаганно здувається до розмірів статистичної погрішності…

І треба ж? Варто було йому відлетіти у США, як сам Президент ні сіло, ні впало, на рівному місці сенсаційно забирає у нього українське громадянство! За повної відсутності на те адекватних підстав, аргументує свій вчинок колись успішно посланими під три чорти кримінальними справами у Грузії!  Звідти, до слова, черговий запит на екстрадицію Саакашвілі надходить напрочуд оперативно…

Такий поворот надзвичайно тішить самолюбство Петра Олексійовича, він уважає себе по-справжньому геніальним, бо, як йому здається, раз і назавжди позбувся заклятого друга: відомо ж бо, в аналогічних ситуаціях більшість українських політиків воліє залягти на дно десь максимально подалі від Батьківщини. Але запальний грузин остаточно збиває його з пантелику, вчиняючи з точністю до навпаки...

В українських ЗМІ фактично прописуються численні свідки безчинств режиму божевільного Міхо, але це лише додає аргументів тим, хто вважає його жертвою деспотичного режиму Порошенка. Фігура, яку всі вважали збитим льотчиком, знову береться за штурвал і, засліплена враженим самолюбством, набирає максимальної швидкості…

Український Президент пожинає гіркий врожай свого власного авантюризму. Не реагувати на кричуще порушення державного кордону, за яким спостерігав увесь світ, ніяк не випадає, але варто вдатися до рішучіших дій, як неминуче наразишся на звинувачення у брудних іграх проти опозиції. Про репресії, цілком вірогідно, заговорять не лише виборці, а і міжнародна спільнота…

«Саакашвілі не належить до тих, хто підпорядковується, - пише німецьке видання «Frankfurter Allgemeine Zeitung», - коли Порошенко почав перетворюватися із надії революції на сторожа корупційного істеблішменту, Саакашвілі швидко забрали з Одеси…»

«Повернення Саакашвілі в Україну може різко підняти політичний градус у той час, коли на Сході триває війна, - вважають журналісти авторитетного «New York Times», -  це суттєво вдарить по Порошенку, якого сьогодні звинувачують у тому, що він, як і його попередник Віктор Янукович, потурає корупції та має з неї зиск»...

Фото з мережі Інтернет

Скандальний Міхо йде ва-банк і викидає дедалі карколомніші кульбіти. Джерела «Української правди» повідомляють про таємні перемовини з усе іще могутнім медіа-олігархом Ігорем Коломойським, тим самим, який раніше називав колишнього губернатора Одещини «скаженою собакою, яку варто приспати, щоб не кусалася». Саакашвілі у відповідь закликав покінчити з  «остаточно знахабнілим пережитком бандитських десятиріч»...

На брифінгу у польському Перемишлі пліч-о-пліч з ним несподівано опиняється Юлія Тимошенко. Пояснює це тим, що вона є «на білій стороні справедливості, права та європейських цінностей, якій простоїть кримінальна диктатура влади».

Завважимо, лідерка «Батьківщини», як ніколи, зацікавлена в дострокових виборах, які сьогодні має значні шанси виграти. Не менше вони потрібні також і решті групи підтримки Саакашвілі: лідерам позапарламентських партій «Рух нових сил», «Воля», «Громадянська позиція», «Народний контроль», «Демократичний альянс» та «Справедливість». Не вигідними перевибори є хіба для парламентської «Самопомочі», але за нинішнього розкладу вона не може порушувати єдність борців з корупцією.

Зазначимо, про можливість союзу вказаних сил після виборів говорити аж ніяк не доводиться. Юлія Володимирівна, будучи прем’єром,  вела послідовну  боротьбу з бізнесом, виступала за заборону приватизації землі та обмеження норм прибутковості для супермаркетів та АЗС, тоді, як більшість її нинішніх соратників по боротьбі піднімає на прапор, передусім ліберальний бізнес-клімат, зменшення ролі держави в економіці та нещадну боротьбу з корупцією… Про особисті амбіції кожного з лідерів навіть не згадуватиму.

Фото з мережі Інтернет

Як би там не було, найближчим часом, експлуатуючи найрадикальніші гасла, всі вони демонструватимуть непорушну єдність і пробуватимуть вивести на мирні акції максимальну кількість прихильників дочасних виборів. В силу віку й політичної кон’юктури і для Саакашвілі, і для Тимошенко - вони стануть фактично останньою нагодою позмагатися за реальну владу.

Надметою Петра Олексійовича в цих умовах буде не лише протриматися до 2019-го, а й увійти у передвиборчу гонку з максимальною кількістю очевидних здобутків. Лише за таких умов у нього з’являться бодай якісь шанси на другий тур. Не виключено, що радикалізація політичного поля стане суттєвим аргументом на користь підвищення дисципліни у провладних фракціях. Мовляв, голосуватимемо або сьогодні, або ніколи.

Екстрадувати Саакашвілі до Грузії в умовах сьогоднішньої турбулентності він навряд чи наважиться. Як і карати учасників інциденту в Шегинях. Якщо і зробить це, то пізніше, коли градус суспільної напруги трохи спаде.

Не варто забувати, що плани як влади, так і опозиції здатна суттєво підкоригувати також позиція міжнародних партнерів, яких тутешня метушня вже неабияк дістала.

Це виразно читається в оприлюдненому коментарі Представника США щодо України Курта Волкера. «Я б знизив драматизм довкола участі Саакашвілі в політичному процесі,– заявив він, - Президенту варто було б  зосередитися на управлінні державою, бо, щоб протистояти російській агресії Україна мусить стати успішною».