Святий благовірний князь Олег Брянський, згадується у Галицько-Волинському літописі. Залишив князювання і прийняв постриг з ім’ям Василь у Брянському Петропавлівському монастирі.

Князь Олег Брянський , в хрещенні Леонтій, був сином першого брянського князя Романа Михайловича (1225 – 1290) і онуком святого мученика благовірного князя Михайла Чернігівського (1179 – 1246). З дитинства відрізнявся глибоким благочестям і прагненням до ангельського образу. В Іпатіївському літописі згадується, що в 1274 році князь Олег разом із батьком Романом Михайловичем Брянським брав участь у військовому поході проти Литви.

Літописець пише: «Після його закінчення Олег приїхав до Володимира- Волинського провідати сестру Ольгу чи Олену Романівну, дружину Володимир-Волинського князя – Володимира (розповідав про це сучасник Олега із Новгорода Литовського). Князь Володимир кликав до себе тестя такими літописними словами: “Государ-батюшка, приїдь і побудь у своєму домі, подивись на здоров’я своєї дочки”.

Та Роман відмовляється:

“Сину мій Володимире, – відповів він,– не можу відлучитися від своєї ратної дружини, я живу в краю, де завжди грозить війна, хто без мене буде керувати дружиною? – Ось хай замість мене їде мій син Олег”. Вони поцілувалися і кожний поїхав у своє місце».

Таким чином, блаженний Олег побував на Волині і побачився зі своєю сестрою, вирішивши не поступатися одне одному у звершенні добрих справ. Це підтверджується тою участю, яку приймала Олена Романівна при будівництві Олегом монастиря у Брянську, особливо в тих жертвах, які вона заповідала на цей монастир по своїй смерті від багатих волинських земель. Пізніше Олег на свої гроші заснував у Брянську новий монастир, що дійшов до нас під назвою Петропавлівський, і через кілька років після смерті батька, залишивши брянським князем свого брата, прийняв там же чернечий постриг з ім’ям Василь. Церковні архіви свідчать, що в цьому монастирі благовірний князь помер аскетом – закінчив свої дні ієросхимонахом (наприкінці XIII або на початку XIV) і строгим подвижником у цьому монастирі. Він же був першим начальником його. Спочив 20 вересня 1307 року і був похований у монастирському храмі.

Незабаром після смерті князь Олег Брянський був канонізований Православною Церквою як святий. Мощі Святого Олега спочивали під спудом у соборному храмі цього монастиря. По благоговінню до священного князя Патріарх Никон звів монастир на ступінь ставропігії. На місці дерев’яної церкви, де покоїлися мощі благовірного Олега, був побудований кам’яний Храм на кошти знаменитих брянських купців Салових. Потім мощі були перенесені в храм.

Під час гонінь в 1930-31 рр. проти Православної Церкви і наругою над святинями, іконами, святими мощами, по благословенню Його Високопреосвященства архієпископа Даниїла (Троїцького), мощі були взяті з гробниці і перепоховані під спудом Введенського вівтаря храму.

На численні прохання прихожан і по архієрейському благословенню, отець Георгій Козловський почав досліджувати місце знаходження мощів святого благовірного князя Олега Брянського. 10 серпня 1995 р., за допомогою пошукового приладу, який визначає порожнечі і метал в глибині землі, було визначено місце знаходження святих мощів.

При розкопці земля виявилася рихлою і на глибині 1,5 м. виявили порожнечу, в якій знаходилися мощі святого князя Олега і труна з платом.

Рака з мощами преподобного була встановлена в одній з церков Петропавлівського монастиря. Нині святі мощі спочивають у Воскресенському храмі.

За матеріалами УПЦ КП.