Суперечка довкола рівненського концерту харківського виконавця Сергія Бабкіна впродовж кількох днів тримала упевнену першість у рівненському сегменті «Фейсбуку». Десятки людей сперечалися з затятістю, якої не доводилося спостерігати з часів дискусій про УПА чи помісне православ’я. Що прикметно, відбувалося це у час, коли в Україні, наприклад, саме приймали судову і пенсійну реформу, а у самому Рівному вистачає проблем і з комунальною сферою, і з дорогами, і з корумпованими депутатами… Але все це куди менш цікаво. Треба довго і нудно напружувати мозок, щось з’ясовувати, а тут усе, як любиш: чорне і біле, зрада і перемога, вата і патріоти…

Через сім днів після того, як, попри блокування, Бабкін у Рівному таки виступив, на обурені душі його противників бальзамом пролилася новина з сусіднього Львова, де активісти таки зуміли зірвати аналогічний концерт.

«Супер! Молодці!, - пише Віка Ченкова, -  Тарас Козлишин і Дмитро Яремчук, розпочата вами справа у Рівному була доведена до логічного кінця львів'янами!»

«Зерно впало в гарну землю. В галицьку!», - констатує сам Дмитро Яремчук і додає до коментаря посилання на відео, де схарапуджений Бабкін в’юном звивається, а таки відмовляється повторити за блокувальниками фразу про Росію-агресора.

«Між крапельок хоче проскочити, - реагує на відео Юрій Беліменко, - і не скаже він, що Росія агресор, бо один концерт у Львові не замінить йому 20 виступів в РФ. Бізнес, нічого особистого».

Дисонансом у тріумфальному хорі прозвучала позиція Інни Білецької:

«Давайте бути послідовними і вимагати не лише усного визнання Росії агресором, давайте вимагати не купувати російські запчастини до транспорту, не купувати пральні машини з моторами російського виробництва, не транслювати телеканали, в ефірі яких такі як Потап, Полякова і Бабкін, не дивитися в гуглі посилання, які відкриваються на російських ресурсах, давайте вимагати з тих, хто не виділяє землі атошникам і з тих, хто стає атошником після трьох днів в АТО, давайте питати у тих, чиї статки зросли в рази після Революції».

 

 

Така позиція, як виявилося, має зовсім не менше апологетів:

«Ага! І російське ядерне паливо теж давайте перестанемо купувати. Може хто не знав, але у нас всі "атомки" на російських твелах?», - пише Сергій Денега.

Слідом за ним такий собі Саша Ёжик запитує:

«Обленерго расєйскій чи ні? Чому ніхто не сидить без світла в знак протесту? Чому не закриють кордон для перетину українцями? Чому люди в камуфляжах не блокують Верховну Раду?»

«Якби ж то ще тих заробітчан ловили, що втікають з країни і гарують на будівництвах в Росії, - ділиться побажаннями Оксана Хадико, – чому їм дозволяють зійти з потяга і сюди вертатись?! В такі моменти розумію, що люки заварені, а ми, навіть не починаючи щось змінювати, далі гниємо у власній жовчі…»

Не обходиться і без коментаторів з позицією посередині. Ярослав Глум вважає:

«Багато що треба робити, і владу треба міняти на чесну і українську і все решта, але в даній ситуації не треба переводити стрілки. Хлопці роблять те що можуть, і роблять правильно, а ви може покажете як відібрати в москвинських ганчірок телеканал?»

Отак от! Робимо, що можемо: 74 потяг, який щодня везе в Росію півтисячі українців не пустити не можемо, російських власників обленерго блокувати теж не можемо, а от Бабкіна можемо. Ну нехай хоч так…

Але ж на лихо і тут заковика виходить! Річ у тім, що блокуючи ненависного артиста, ми викликаємо у публіки ще й такі от емоції:

«А я до цих подій і не знав, що такий Бабкін є!», - щиро дивується Bourz Ross.

«Хто бреше начальник міськвідділу чи партія «Свобода»?, - запитує Сергій Кальмук, - читаю коментарі і ніц не розумію! Зараз хоч загуглю хто такий той Бабкін!»

Тобто виходить, ще зовсім донедавна чимало рівнян і гадки не мало ні про якого Бабкіна та його творчість! А тепер навіть можна сперечатися, що принесло Бабкіну більше користі? Прибуток від самого концерту чи гучний піар, пов'язаний зі спробою його заборонити?

Тільки щойно сам для себе виявив дивовижну річ: статтю про Бабкіна можна написати, майже не згадуючи про самого Бабкіна і про те, за що саме хотіли заборонити його концерт. Можна, але не буду.

Сергій Бабкін – один з фронтменів колись надпопулярного дуету «5’Nizza». Після 2014 року неодноразово виступав в Росії, а в одному з тодішніх інтерв’ю зокрема сказав такі слова:

«При чому тут ми з вами?! Нинішня війна - це гра, нормальні бізнесові розрахунки, домовленості на вищому рівні. Тільки ми з вами, прості люди, тут взагалі ні до чого. Ні в Росії, ні в Україні, ні в Білорусі». 

Фото з мережі Інтернет

Тепер риторики стало значно більше. В офіційному зверненні після заблокованого концерту Бабкін говорить, зокрема, таке:

- Я народився і живу в Україні, тут живуть мої діти і я роблю усе, аби вони отримали освіту і лишилися тут…

- Вважаю, що 10 тисяч чоловік, які хором співають пісні українською мовою у центрі Москви – то перемога України… Як артист, щоразу виходжу на сцену не для того, аби когось розважити, а для того, щоб пробудити в серцях доброту, світло і людяність…

- Ми не граємо в Росії для політиків і еліти, ми граємо для простих людей, більшість яких після концертів підходять і просять вибачення за дії своєї влади…

- Завжди передавав частину зароблених коштів на благочинність, але для мене неприйнятно фотографувати і виставляти на загал те, що я передаю дитячим будинкам чи в зону АТО…

-Ми інвестуємо в українське мистецтво, бо запис альбомів і зйомку кліпів завжди робимо в українських спеціалістів і в Україні…

- Ми і справді виступали в Криму в 2014-му, але виступали в українському Криму, заїхавши в нього з материкової України і продовжуємо вважати Крим Україною… На наших концертах піднімали українські прапори, а в якості автографів ми писали людям «Слава Україні!»…

- Мені було би значно простіше зробити популістичні заяви, що їх від мене вимагали у Львові, але як бути з власною совістю?

Така от заява, процитована фактично без купюр, як не крути, зображає Бабкіна персонажем далеко не настільки огидним, як:

 1) Ані Лорак, яка виступає на річниці російського флоту, називаючи Україну хворою матір’ю;

2) Світлана Лобода, яка жаліється на українських радикалів російським телеканалам;

3) Потап, який мріяв повернутися в Україну героєм, знявши штани на російській церемонії нагородження;

4) Іван Дорн, який заявив, що підняв український прапор у Юрмалі, щоб в Україні «нє ванялі», а війну на сході охарактеризував не більш як сварку двох, як йому хотілася б вважати, братьєв;

5) Вєра Брєжнєва, яка, відзнявши кліп у Львові, посоромилася розповісти про це російським журналістам, заявивши, що зйомки пройшли в «васточьнай Європє»;

6) вокаліст «Врємя і стєкло», який вважає російських дітей «будущім нашей страни»…

7) і навіть ніж Оля Полякова, яка так сподобалася багатьом рівнянам після того як начебто «показала яйця» пікетувальникам, але і досі де лиш може пропагує огидні російські кокошніки, до того ж так і не пояснила задумку плакатів свого колишнього туру «Russian style. Єдіная страна ат Владівастока да Ужгарада. Ат Сєвастополя до Крємля» …

Фото з мережі Інтернет

На відміну від усіх перелічених (окрім Ані Лорак, як не парадоксально) у творчості Бабкіна завжди були і досі регулярно виходять якісні україномовні пісні. Крим він прилюдно визнає Україною, про російську владу відгукується з неприхованою неприязню, від підтримки вояків АТО та гасла «Слава Україні!» не відрікається. До того ж – важливий маркер – говорить «в Україні», а не «на Україні».

При цьому загальноприйнятими штампами про війну на сході висловлюватися відмовляється…

Буду чесний, мене це десь самого покоробило, але, з іншого боку, хіба не має людина права говорити не штампами, а так як думає? Як не крути, у нас демократія, а відтак думку, що відрізняється від нашої в штики сприймати не можна. Звісно ж, окрім випадків, коли думка відверто ворожа. А у Бабкіна її такою, як не крути, однозначно складно назвати …

Відвідини чи бойкот концерту конкретно цього артиста – то аж ніяк не привід перегризати один одному горлянки… Якщо ж свою позицію подавати під соусом правовірного патріотизму чи націоналізму, можна тільки нашкодити самим цим поняттям, давши масовій громадськості привід вважати їх, м’яко кажучи, чимось не надто серйозним та інтелектуальним.

 «Залиште його в спокої!!! Чи цей персонаж насправді наша найбільша проблема??? От візит суперських Вар’ятів залишився майже без уваги(((», - бідкається Михайло Мартинюк.

Згадана вже Інна Білецька додає: «Ми повинні починати слухати і чути одне одного. Знаходити час на розібратись. Я точно знаю, значно більше від всього українського і патріотичного відвертає безкарна корупція, ніж пацифісти».

Фото з мережі Інтернет

 Не погодитися важко: корупція – проблема і справді аж ніяк не менша, аніж концерти носіїв російської культури. То чому блокувальники російських концертів не блокують потяги з російськими заробітчанами, російських власників українських обленерго, зрештою тих, хто і досі напряму торгує з Росією?

Поставив ці питання одному з активістів блокади Бабкіна, бойовому офіцеру «Айдару» Сергію Пандраку, який втратив ногу на фронті. Відповів він мені зокрема таке:

- Нам весь час кажуть, що ви тут блокуєте? Ідіть на фронт! Та був я на фронті! І друзі мої були! А ви про нього бодай згадуєте?!

- Жорстка військова окупація в усі часи починалася з м’якої культурної. Концерти російських діячів по всій Україні – ні що інше, як та сама м’яка окупація. Ви не вважаєте це проблемою, а я вважаю! Нехай цього разу концерт ми не зірвали, але, щоразу наштовхуючись на проблеми у Рівному, російськомовні артисти хотітимуть їхати сюди дедалі усе менше...

Фото з мережі Інтернет

 Вояки, що повернулися з фронту не можуть робити за цивільне населення абсолютно усе! Ми теж люди! Вважаєте, що треба блокувати підприємства тих, хто торгує з Росією, поїзди з заробітчанами, телеканали, що транслюють російський контент? Зберіться з однодумцями і самі ініціюйте це блокування! А якщо боїтеся по голові отримати, сміливо звертайтеся до нас і ми вам обов’язково допоможемо усім чим зможемо! Але годі вже вішати усіх собак на воїнів, а самим тільки у Фейсбуці воювати!