Вода, що подається у квартири українців, теж може спричинити хвороби. 30% водопровідної води не відповідають вимогам ГОСТУ 1982 року. До слова, Україна — єдина з країн СНД, яка користується цим документом. За його нормативами, аналіз води проводиться за 28-ма параметрами. А от у високорозвинутих країнах лише вміст органіки визначають більш ніж за 80-ма… І це при тому, що Україна мала не лише впровадити директиви ЄС, а й виконувати їх.

Якість води централізованого водопостачання залежить від трьох складових: джерела, методів санітарної обробки води і трубопроводів. Так, 112 тисяч кілометрів українських водопроводів зношені більш ніж на 70 %, а 40 000 кілометрів — у аварійному стані. Бувають такі випадки, що на водозабірних станціях вода для пиття придатна, та поки пройде трубами, стає такою ж, як і до очищення. Ось приклад стану наших труб!

Наша влада піариться на запровадженні переходу до артезіанських свердловин. Навіть розробили програму енергоефективності та розвитку житлово-комунальної інфраструктури Києва на 2016-2020 роки. Та чи здивуєтесь Ви, що вона не виконується? Експерти проаналізували стан у столиці. Згідно з розпорядженням КМДА, в місті збудовано та введено в експлуатацію бюветна роздача артезіанської води. «На балансі «Київводфонду» перебуває 190 бюветних комплексів столиці. Усі бюветні комплекси збудовані в період із 1998 до 2003 року. Більша частина бюветів має старі оснащення та схеми водопостачання. Непрацюючих бюветів у столиці більше півсотні!

Про сільські населені пункти та українські криниці

Екологи б’ють на сполох, тому що вміст нітратів у криницях у 50-60 (!) разів вищий від “питного стандарту”, а СЕС уже не існує. Вона реорганізована владою під прикриттям децентралізації, повноваження передали Держспоживстандарту, що спрямовується і координується міністром агропромислової політики. Система державного управління – повністю корумпована. Функції управління в галузі охорони, використання та відтворення вод розподілені між різними центральними органами виконавчої влади, що призводить до їх дублювання, неоднозначного тлумачення положень природоохоронного законодавства та неефективного використання бюджетних коштів. І маємо вбиту систему та розпорошені функції між відомствами та відсутність контролю.

Станом на сьогодні, всі поверхневі, а в окремих регіонах – і підземні води, за рівнем забруднення не відповідають вимогам стандарту до джерел водопостачання. Питна вода є чинником шкідливого впливу на здоров’я і першопричин виникнення багатьох небезпечних масових інфекційних захворювань, зокрема вірусного гепатиту А. Окрім того, в питну воду можуть потрапити інші токсичні речовини: іони важких металів, сполуки фосфору і сірки, пестициди, нітрати, нітрити. Про недостатню ефективність існуючої технології очистки води свідчить високий рівень захворюваності населення кишковими інфекціями. Взагалі ж, на сьогодні відомо близько 100 хвороб, які “дарує” нам питна вода.

Столична влада вбиває киян!

Це – фото з Дарницького району станом на 08.11.2017 року. Приклад кричущого забруднення поверхневих вод речовинами, які призводять до забруднення, – сполуки азоту та фосфору, органічні речовини, що піддаються легкому окисленню, отрутохімікати, нафтопродукти, важкі метали, феноли – з усіма наслідками для життя і здоров’я мешканців столиці. Чи справедливо, що кияни навіть не знають, зі вмістом яких речовин вони споживають воду? Чи держава відшкодувала хоча б одному мешканцю міста шкоду, заподіяну його здоров’ю?

Справедливо нагадати про те, що президент Петро Порошенко 18 травня цього року підписав Закон України  “Про питну воду та питне водопостачання”. Саме його реалізація мала гарантувати вільний доступ споживачів до інформації про якість питної води та відшкодування шкоди, заподіяної споживачам питної води та/або послуг із централізованого водовідведення підприємствами питного водопостачання та/або підприємствами централізованого водовідведення внаслідок порушення законодавства  у  сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення. Чи працює цей закон? Відповідь риторична.

750 тисяч дітей Донбасу можуть залишитися без питної води

Проблематика питної води в Україні турбує всю міжнародну спільноту, але ніяк не чинну українську владу. Так, в ООН стурбовані загостренням бойових дій на Донбасі поблизу об’єктів інфраструктури постачання води, світла та газу, що може суттєво погіршити умови життя «мільйонів українців». Загроз, які існують зараз на Донбасі, багато: це підтоплення шахт, руйнація захисних споруд навколо так званих хвостовиків (озера, в яких зберігаються водні відходи), це і шкідливі речовини, зокрема, ртуть, що використовувалась під час хімічного виробництва.

Якщо взяти територію Бахмута і Соледара, де розташовані відомі соляні шахти, то зараз там у багатьох випадках місто тримається на соляних стовпах. Якщо туди почне потрапляти вода, вона розчинить сіль, що може призвести до виникнення провалів. Ніхто на окупованих територіях цими питаннями не переймається, але ще кілька років і цей регіон буде приречений. І головна загроза – відсутність питної води. Люди будуть вимушені покидати ці території. З даного питання була заява координатора ООН з гуманітарних питань Ніла Волкера (http://zik.ua/news/2017/11/08/zhyteli_donbasu_mozhut_zalyshytys_bez_pytnoi_vody__oon_1201819), про це заявлено і регіональним директором ЮНІСЕФ у країнах Європи та Центральної Азії Афшан Хан. На Донбасі без чистої питної води можуть залишитися 750 тисяч дітей (https://www.unian.ua/society/1981149-na-donbasi-bez-chistoji-pitnoji-vodi-mojut-zalishitisya-750-tisyach-ditey-yunisef.html).

Eкрай складною у регіоні залишається ситуація щодо стану та якості води. Зі 113 водозаборів підземних вод близько до сотні – забруднені. Необхідно терміново підключати ОБСЄ щодо проведення інвентаризації об’єктів, які несуть екологічну та техногенну загрозу на території Донецької та Луганської областей.

А це – стан насосних станцій в Україні

Справедливо буде нагадати основний Закон України – Конституцію. Стаття 50 – кожен має право на безпечне для життя і здорове довкілля. Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля. А тому, інформація про якість води, яка споживається, ніким не може бути засекречена! Міністерство екології та природних ресурсів України мало до 2015 року  впровадити механізми забезпечення доступу громадськості до екологічної інформації відповідно до положень Орхуської Конвенції. Натомість, Мінприроди гарно працює над природоохоронними заходами: бюджети на відновлення каналізаційних мереж як природоохоронних заходів в 2017 році склали сотні мільйонів гривень, особливо на Донбасі, де це перевірити, з об’єктивних причин, неможливо.

Саме це відомство видає спецдозволи на водокористування, затверджує правила та процедури, здійснює або, правильніше сказати, має здійснювати природоохоронні заходи по охороні вод, зменшенню рівня забруднення та забезпеченню раціонального використання водних й інших природних ресурсів та повинні мати вимірювані показники досягнення результативності й терміни виконання. Функції контролю покладені на Держекоінспекцію. Ось приклад роботи екоінспекції Черкаської області, де зникає питна вода. Без слів.

Ще один орган, який спрямовується і координується Міністром екології, – Держводагенство, яке щороку лише збільшує видатки по фінансуванню протипаводкової програми «Тиса» у Закарпатській області та займається берегоукріплювальними природоохоронними роботами по одним і тим же схемам, зжираючи щороку сотні мільйонів гривень. Уряд приймає ці розпорядження або вносить до парламенту зміни до бюджету, розраховуючи на чергові відкати та відсотки. Чи справедливо це, що українському народу, як “невігласу”, можновладці розповідають незрозумілими словами та гаслами про нові стратегії та закони, про підписання Директив  ЄС та впровадження новітніх технологій, про доступ до інформації та супер-моніторинг і контроль, про неіснуючі електронні реєстри та бази… А що ми маємо? Розвалену пострадянську систему, розкрадені запозичені кошти макрофінансової валютної допомоги, відсутню систему дієвого держу правління та контролю і повне нівелювання прав людини!

Ця ситуація, без сумніву, є загрозою для національної безпеки України

Тому Всеукраїнська Профспілка “Рідна земля”, Руху В. Наливайченка “Справедливість” та 209 неурядових партій та організацій, що об’єдналися в загальнонаціональний рух, вимагаємо від Президента та Уряду:
• забезпечити постійне інформування населення про якість питної води, яка надходить споживачам;
• забезпечити багаторазове (багатоступеневе) водоочищення;
• забезпечити реалізацію природоохоронних заходів, упровадження екологічно безпечних технологій;
• запровадити сучасні методи очищення (демінералізації) шахтних вод;
• підвищити рівень кваліфікації працівників підприємств водопровідно-каналізаційного та водного господарства;
• Мінфіну та розпорядникам коштів (Мінприроди, Держводагенство, Мінрегіону. КМДА) прозвітувати про використання коштів отриманих на виконання заходів галузевих Загальнодержавних цільових програм;
• Мінприроди надати звіт про затверджені та погоджені проекти землеустрою з установлення меж прибережних захисних смуг водних об’єктів;
• Мінприроди разом із ДГС прозвітувати дотримання та контроль за охороною підземних вод;
• Держекоінспекції вжити заходів щодо забезпечення належного контролю за додержанням вимог природоохоронного законодавства підприємствами – забруднювачами водних об’єктів, які є джерелами питного водопостачання, державне регулювання використання синтетичних миючих засобів та товарів побутової хімії, передбачивши поступове припинення використання на території України синтетичних миючих засобів на основі фосфатів;
• Державному агентству водних ресурсів України провести інвентаризацію захисних гідротехнічних споруд і подати пропозиції щодо першочергових заходів із забезпечення їх належного стану з метою запобігання виникненню надзвичайних ситуацій.
• Державному агентству водних ресурсів України розвітувати про залучення всіх можливих водних ресурсів України та надати план вирішення проблем з водопостачання.

Екологічна криза грізно нависла над Україною! Якщо зараз будемо стояти осторонь – вже наше покоління побачить пустелю. Приєднуйтесь до боротьби за здорове та екологічно чисте майбутнє!

Автор: Олена Дума