У суспільстві, де попираються закони і не шанують громадянина, звичайній людині треба озброюватися знанням законів і бути борцем за власні права. В цьому сповна переконалася жителька м. Здолбунів що біля Рівного Оксана Хандрук.

Хто-хто, а ця жінка знає, як непросто у нашій країні відвойовувати свої права на елементарні речі. У випадку пані Оксани це право на автономне опалення свого помешкання.

Родина Хандруків з чотирьох осіб, серед яких є інвалід ІІІ групи, учасник бойових дій та маленька дитина, проживає у Здолбунові в будинку за номером 65 по вулиці Коперника. Це один із тих нових будинків, які називають будинками Тимошенко, адже зданий в експлуатацію за прем’єрства Юлії Володимирівни, у 2009- му році.

«Наш будинок зданий в експлуатацію в 2009 році (тому й називають – «будинок Тимошенко»). Побудований він за новими технологіями: в квартирах перебачене автономне опалення – немає стояків, тільки «ввод», тож в будь-який час будь-яку квартиру можна відключити від централізованого постачання тепла, не завдаючи шкоди іншим», – розповідає Оксана Олексіївна.

Її сім’я поселилася в цьому будинку в 2011 році, одержавши разом з ордером на квартиру належним чином акт прийому приладів обліку газу, води, а також приладу обліку теплової енергії – фактично лічильника обліку гарячої води. На час поселення родини, квартира була відключена від централізованого опалення. Родина прийняла рішення підключити своє нове помешкання до загальної мережі. І тут розпочалися побутові проблеми.

«Нас не влаштовувала ні якість, ні ціна послуг. У квартирі було постійно холодно (фактично тепло не подавалося, як потім вияснилося – був зламаний вентиль вводу), а на наші скарги Здолбунівкомуненергія уваги не звертала», – розповідає Оксана Хандрук.

Щодо розрахунку послуг, які фактично подавалися не якісно, Оксана Хандрук розповідає таке:
«Як пояснили в організації, яка здавала в експлуатацію наш будинок, тепло має вираховуватися за формулою, в якій береться температура води, яка виходить з котельні при будинку; температура, з якою вода входить назад в котельню плюс кількість води, яка пройшла через кожну квартиру. А нам рахували за площею квартири, пояснюючи тим, що не вміють рахувати за формулою. Також в котельні був і загальний лічильник обліку тепла, за яким теж не рахували. Пояснювали це тим, що лічильник не сертифікований. Хоча важко зрозуміти, як можна працювати на несертифікованому обладнанні, піддаючи ризику життя людей в багатоквартирному будинку».

9 жовтня 2014 року жінка подала заяву в КП "Здолбунівкомуненергія» щодо розірвання договору та відмову від їхніх послуг, проте підприємство на звернення їхньої клієнтки не відреагувало. Тоді Оксана Олексіївна збирає своїх сусідів по стояку й оформляє лист-згоду, у якому інформує про самостійне перекриття вентиля та заручається підписами сусідів, які своїми підписами підтверджують, що їм від того, що Хандруки перекриють вентиль для своєї квартири, ніякої шкоди не буде.

Оригінал листа-згоди наданий Оксаною Хандрук

«Зрозумійте мене,  – пояснює Оксана Хандрук, – тепло в квартирі для нас має велике значення, бо я інвалід і у нас мала дитина та і вартість послуг має велике значення. Якщо я економлю, то на собі і для себе, а не для того, щоб на нас хтось заробляв».

Тож 20 жовтня 2014 р. о полудні при свідках було зафіксовано кінцеві показники на лічильнику 02412 (лічильник Хандруки не знімали, тож і на сьогодні показники ті ж самі) і перекрито вентиль вводу в квартиру, про що в присутності свідків було складено акт. (Варто тут додати, що Хандруки не першопрохідці. У сусідів з квартири №40 автономне електроопалення ще з 2009 року. Коли вони поселялися, тоді ще не було централізованого опалення, тому й проблем таких, як Оксана Хандрук вони уникли.)

Лічильник, який вже 4-ий рік "мертвий". Фото надане Оксаною Хандрук

Що було далі? «Хіба таке може бути?» – сказав би будь-який споживач у будь-якій іншій європейській державі. А в Україні, виходить, може? Людина вже четвертий рік бореться в судах за те, що попри усі заяви з підписами свідків і неспростовні факти, їй пишуть неіснуючу заборгованість за буцімто використану теплову енергію, якої родина не використовувала.

Копія акту, про відмову від централізованого теплопостачання

З 2014 року у Хандруків електричне опалення, двозонний лічильник на електроенергію, за показниками якого родина вчасно сплачує.

Проте вже четвертий рік Оксана Олексіївна та її члени сім’ї не можуть спокійно спати, адже справа в суді.

«З мене і мого брата вимагають сплатити за три роки за послугу, якою ми не користуємося. Фактично нас поставили на межу виживання. Адже субсидії ми не маємо, а за опалення платимо двічі».

Хандруків не просто змушують сплачувати, а примусово вираховують кошти. Жінка розповідає, що з їхніх із братом-пенсіонером офіційних доходів, а це її та брата пенсії та зарплатня пані Оксани (працює на півставки бібліотекарем), з 2014-го по 2016 р. вже вирахували приблизно до 10 тисяч гривень за неіснуючі послуги.

«Щомісяця у мого брата Сергія Хандрука знімають з пенсії по 600 грн.», – розповідає жінка.

Тож, оскільки цим поборам немає ні кінця, ні краю, Оксана Хандрук вирішила йти до кінця. Про справу завдяки депутатам та Руху Наливайченка «Справедливість» відомо вже і в Києві. Вийшли на компетентних у цьому питанні осіб.

І цього року справа вийшла на фінішну пряму. Нарешті на четвертий рік судів додумалися прислати кваліфіковану експертизу, щоб зрозуміти, що родина нікого не обманює.

«На черговому суді була винесена ухвала провести незалежну експертизу на рахунок подачі тепла в мою квартиру, що і було зроблено, – розповідає Оксана Олексіївна. – Фахівці з «Рівне експерт» провели таку експертизу і встановили факт, що в моїй квартирі автономне електроопалення і що втручання в систему не було. Система знаходиться в такому ж стані, як при здачі будинку. У технічній документації на приватизацію квартири теж зафіксовано, що у нас електроопалення».

Тож у червні 2017-го року Хандруки суд виграли. Проте раділи недовго. КП «Здолбунівкомуненергія» подало рішення суду на апеляцію. Апеляційний розгляд скарги відбудеться вже цього тижня. Тож родина знову в тривозі.

«У тому, що наші суди самі «справедливі» суди світу, я вже переконалася. Тож, що очікувати від апеляції, мені сказати важко», - зізнається Оксана Хандрук.

От вам, панове, не байка, а живе життя-буття і його реалії. А мораль відціля випливає така: не вірте тому, що чиновники декларують на словах. Все перевіряйте, звіряйте і за справедливість боріться. Навіть в судах, як довелося відстоювати свої права цій справді мужній жінці зі Здолбунова.

(Редакції "Новин Рівненщини" Оксана Хандрук надала усі необхідні документальні матеріали, частина з яких ілюструється в матеріалі)