Максим Коломис

Максим Коломис

журналіст, телеведучий, RvNews

Чи забиратимуть в України «безвіз»?

Порошенко думає, що в Європі йому щось винні, але в Європі так більше не думають…

27.11.2017 14:24   Джерело: RvNews
Автор : Максим Коломис

Президент продовжує загальнонаціональний майстерклас з віртуозного сидіння на двох стільцях водночас. Спостерігати за його кульбітами, в очікуванні несподіваного фіналу було би навіть захоплююче, якби на карту не було поставлено настільки багато. Форсовані єврореформи і нещадна боротьба з корупцією – то ніщо інше як наша безальтернативна зброя у війні проти до зубів озброєного ворога, якого сьогодні стримують хіба що пута економічних санкцій заходу. Тих самих санкцій, які сама Україна так до кінця і не наклала, бо головнокомандувач все ніяк не віддасть команду «вогонь!» … Закрадається підозра, що для декого процес значно цікавіший за результат. Чим далі це стає очевиднішим також і для наших союзників у Європі…

 

Траншів «на дурняк» більше не буде 

Реально про перспективу, що її я припустив у заголовку поки ніхто не говорить. Навпаки – у пункті №9 нещодавно оприлюдненої Декларації Саміту східного партнерства його учасники, як і раніше,  схвально оцінюють повне набуття чинності Угодами про асоціацію з Грузією, Молдовою та Україною. Разом з тим вже у 12 пункті цієї ж декларації нашому керівництву недвозначно натякають:

«Фінансова підтримка ЄС надається за умови здійснення конкретних кроків з впровадження реформ»

Працюватиме підхід «більше за більше», який діятиме на користь виключно тих партнерів, які впроваджують найефективніші реформи.

При цьому в  декларації зазначають: зовнішній інвестиційний план надає усі можливості для фінансування через створення Європейського фонду сталого розвитку.

null
Фото з мережі Інтернет

Кажучи інакше, не зважаючи на деяку турбулентність в самому Євросоюзі, гроші є, але «на халяву» їх нікому більше не даватимуть. Банальному «чесному слову», палаючим очам і полум’яному апломбу не віритимуть. Сигналів цього більшає з кожним днем. Критичні стріли летять в українського гаранта звідусіль, де б він не опинився.

 

Два різні погляди на верховенство права

Так на нещодавньому саміті Європейської народної партії в Брюсселі її представник Ніка Мелія прямим текстом запитав Петра Порошенка, чому з України висилають громадян Грузії, незважаючи на дійсні посвідки на проживання і навіть на те, що дехто має в Києві родину?

Не мигнувши оком Порошенко випалив приблизно таке:

«Моя країна – це країна верховенства права. Люди мають повне право звернутися до суду, в тому числі до Європейського суду з прав людини, і якщо Україну визнають винною – держава виплатить компенсацію».

Цікаво, чи здогадуються сучасні українці, в якій «країні верховенства права» живуть? Ми тут, наївні, вважаємо свою державу найкорумпованішою у світі, нам здається, що депутатам, олігархам, прокурорам та іншим господарям життя ніякі суди – взагалі не указ, що, судячись з державою, громадянин не має ані найменших шансів, що фразу «подай на мене в суд» в Україні вживають зазвичай, коли не зручно казати «пішов ти на ***» . А воно он як виявляється… Схоже, ні про яке «верховенство права» в Україні не чув також і президент ЄНП Жозеф Даль.

«Я чудово знаю, що суди в країнах-партнерах досі не є незалежними, а отже, аргумент «йти до суду» – це несерйозно», - сказав він на тому-таки саміті.

Виявляється, те, що пан український Президент волів, аби європейські політики вважали нашим органом «верховенства права», в їхньому уявленні, є нічим іншим, як наскрізь прогнилим пост-совковим сурогатом судочинства. Не випадково нам увесь час настійливо натякають, що не погано було би нарешті створити антикорупційний суд, а для початку хоча б оприлюднені е-декларації перевірити. Тут же ніяких нових законів не треба – достатньо, аби старі виконували.

Тим більше, усі чули, як пан Порошенко голосно обіцяв це зробити, і навіть терміни називав. Тоді в Європі так заслухалися, що перерахували Києву транш авансом. І навіть безвіз дали. А віз і нині там. Широко розрекламована Національна агенція з питань запобігання корупції, яка і мала перевіряти е-декларації, результатів так і не продемонструвала, а її очільниця Наталія Корчак запам’яталася хіба нарахуванням собі та помічникам премій по 200 тис. грн

null
Фото з мережі Інтернет

Чи здатна ця жіночка реально боротися з корупцією – питання риторичне.

В Європі підозрюють, що замість власне реформ в українському Парламенті приймають закони, які для реального правосуддя створюють хіба додаткові бар'єри. Не кажучи вже про життя людей. А відтак не диво, що сама згадка про Україну починає викликати хіба щире роздратування.

«ЄС виділив чимало фінансових ресурсів, але Україна використовує їх неповністю, - вважає така популярна у нас Президент Литви Даля Грібаускайте, - Україні варто продемонструвати більше наполегливості. Але у реформах, а не у банальному вимаганні членства у Євросоюзі».

Здавалося б, куди ж дипломатичніше?

Але її український колега, розповідаючи, як зміцніла його держава у якості «форпоста Європи у боротьбі проти російської отрути», все ніяк не змириться, що Європою у політичному значенні цього слова ми і дотепер не стали. І виною тому є, в першу чергу, наша корупційна система – вірний соратник і потужний каталізатор тої самої «російської отрути».

 

Реформи з багатьма невідомими

«Найближчими днями Україна може втратити 600 мільйонів євро»,- повідомив напередодні саміту «Східного партнерства» голова представництва ЄС в Україні Хюг Мінгареллі, натякаючи на свою оцінку того, як Україна виконує зобов’язання в сфері антикорупції, а це, нагадаю, ефективна робота НАБУ і САП, створення системи е-декларування, контроль за достовірністю е-декларацій, впровадження кримінальної відповідальності за не достовірні дані, а також створення  агенції з повернення активів та системи управління арештованим та конфіскованим майном…

Наша влада вже відзвітувала перед ЄС про виконання усіх цих вимог! Між тим, реально в Україні все це працює десь так само, як і згадане вище «верховенство права».

null
Фото з мережі Інтернет

Виступаючи перед європейською аудиторією, Петро Порошенко дотепер хвалиться запуском е-декларування. Подає його як ключове досягнення у впровадженні Плану дій візової лібералізації. Але ж реально, що станом на день теперішній це дало Україні?

У базі і справді міститься більше мільйона декларацій, утім, на сьогодні з них перевірили лише близько ста (!) Кожна нова кампанія декларування супроводжується постійними збоями в реєстрі, що викликає серйозне занепокоєння: а раптом одного прекрасного дня увесь масив даних просто зникне?

Хто буде винен, особливо зважаючи, що те саме НАЗК доступу до реєстру і досі не має. Його адмініструє державне підприємство, підконтрольне СБУ. Тою самою СБУ, яка з дозволу згаданої вище пані Корчак уникла публічного е-декларування, як і військова прокуратура, декларації працівників якої також зникли з публічної частини реєстру і доступу до них сьогодні не має навіть НАБУ!

Доволі знаково, що з-поміж тисяч українських високопосадовців першими фігурантами інтересу НАЗК стали активні антикорупціонери Сергій Лещенко та Юлія Марушевська, а нещодавно компанію їм склав ще й директор НАБУ Артем Ситник. Нагадаю, іще до створення НАБУ, Європейський союз вимагав від української влади не чинити на нього жодного  тиску і українська влада урочисто це обіцяла!

Атакуючи НАБУ, вона використала НАЗК, а проти іншого непідконтрольного собі органу – Спеціалізованої антикорупційної прокуратури – застосувала своїх прихованих сателітів з Радикальної партії. Нещодавно до Кримінального процесуального кодексу, було ухвалено зміни, які ЗМІ охрестили «поправкою Андрія Лозового». Вони передбачають, що продовжувати розслідування проти високопосадовців понад визначений термін САП має право виключно після відповідного рішення суду. Вочевидь, того самого суду, який сьогодні, за словами Президента, забезпечує в Україні «верховенство права».

null
Фото з мережі Інтернет

Думаю, не випадково нападки на НАБУ та САП активізувалися саме тоді, коли вони почали «копати» під сина міністра МВС Арсена Авакова та інвесторів компанії «Трейд комодіті», яку пов’язують З Олександром Грановським - одним із «сірих кардиналів» БПП.

 

За створення антикорупційного суду навіть не бралися…

Впродовж останнього року НАБУ передала у суд чимало справ проти найвищих українських посадовців. Відповідний резонанс люди Президента успішно використовують на свою користь, мовляв, ви тільки погляньте, яка безкомпромісна в Україні війна з корупцією! Коли ж інформаційний шум вщухає, суди тишком-нишком усі провадження гальмують… А відтак ми і досі не маємо жодної гучної посадки!

Європейські партнери, схоже, остаточно утвердилися в думці: без окремого антикорупційного суду анічогісінько не буде. Про необхідність створення його,  а також незалежної апеляційної інстанції висловилася також і Венеціанська комісія, додавши, що міжнародним донорам у доборі антикорупційних суддів мусить бути надано визначальну роль.

Український Парламент, однак, до порад прислуховуватися не поспішає: тут уперто не вистачає голосів за депутатські законопроекти.  «Не підтримую законопроект Соболєва і К про Антикорупційний суд, - пише у своєму Фейсбуці генпрокурор Юрій Луценко, - обмежувати компетенцію цього суду 30 справами НАБУ з 10 000 корупційних справ всієї правоохоронної системи – профанація».

null
Фото з мережі Інтернет

З цих слів випливає, що БПП воліють дочекатися відповідного президентського законопроекту, що його він обіцяв подати іще на початку листопада.  Листопад вже майже сплив, а законопроекту і дотепер нема. Вочевидь, в адміністрації  досі ламають голову, як зробити так, щоб і донорам догодити, і самим у дурні не пошитися…

 

Верховенство здорового глузду

Іще рік тому отримання безвізу з ЄС було для Петра Порошенка своєрідною ідеєю фікс. Її передбачалося вигідно продати як величезну євроінтеграційну перемогу і в такий спосіб стабілізувати власний рейтинг, що очевидно просів.

Досягнення мети припало на літо, а вже восени народ остаточно приголомшили, висунувши на порядок денний  одразу пенсійну, освітню і медичну реформи. Про судову при цьому елегантно призабули. В Україні, але аж ніяк не в Європі, де створення Антикорупційного суду залишається ключовою претензією до української влади, яка унеможливлює будь-який подальший поступ у відносинах.

Справа у тому, що в умовах, які склалися керівництву ЄС вигідне абсолютно те саме, що і простим українцям – Україна зі стабільною економікою, високими соцстандартами та справжнім верховенством права. Така собі анти-Росія, чий успішний приклад поступово мав би витверезити також і більшість засліплених пропагандою жителів 1/6 суші.

Поки триває війна з Росією, нам постійно змушені виділяти фінансову підтримку, а відтак, як і кожен, хто платить, європейці не хочуть пускати гроші на вітер. Там розуміють, щоб виграти у війні, рівень життя в Україні мусить стати на кілька порядків вищим, аніж в Росії. Масові злидні, повальна корупція  і кишенькове судочинство – це ті «три кити», на яких тримається упевненість Путіна у тому, що ми – «єдіний народ», а відтак нікуди від нього не дінемося.

Прогнила система продовжує нищити Україну стократ потужніше за ворожі «гради». Вона надзвичайно вигідна ворогу, але водночас обома руками за неї чіпляється також і український президент.

Як людина з бізнесу, він просто не може випускати з рук настільки ласий «актив». Вимальовується ситуація, в якій для Європи сучасна Україна перетворюється на валізу без ручки, яку важко тягти, але і кинути не можливо. Відтак для української влади тою самою валізою без ручки намагаються зробити, передусім, нашу філігранно вибудувану систему корупції.

Тверезо оцінивши ситуацію, напрошується висновок: все, що ми з вами можемо зробити для фронту і для перемоги – це просто максимально підтримувати впровадження абсолютно усього, чого  від наших Президента і Верховної Ради вимагає Європа!

Аргументи проти цієї тези у владі, як правило, не насмілюються відстоювати публічно, а відтак уголос їх  ретранслюють ті ж самі «радикали». Зверніть увагу, вони майже ніколи не говорять про Антикорупційний суд, зате увесь час дезінформують українців тезами на кшталт «все, що треба Європі - це скасування мораторію на вивіз українського лісу-кругляку». Можна подумати, сьогодні той мораторій бодай якось заважає повально вирубувати українські ліси!

Розумію, заклики підтримувати європейців, а не українців звучать дещо контраверсійно, але ж насправді наші депутати, що брешуть десятиріччя поспіль, як і олігархи, що скуповують їх гуртом і вроздріб – то не стільки українська влада, скільки її сурогат. До того, що називається владою у вільному світі всі вони мають відношення приблизно таке саме, як сучасні українські суди до справжнього верховенства права.

Проглядаючи одну з дискусій у фейсбуці, натрапив на таке от метафоричне розмірковування: «Де ви бачили, щоб вовки самі виготовляли на себе капкани, самі їх розставляли, та ще й самі налаштовували? Обрана влада очолює корупцію, що захопила простір від лікарняного моргу до найвищих коридорів влади. Доступ до бюджетного корита та можливість впроваджувати підлаштовані під себе правила гри лишаються найголовнішим активом. Ніколи вовки не будуть розставляти на себе справжні капкани. Ставити капкани від початку до кінця повинні мисливці з сусіднього лісу!».

null
Фото з мережі Інтернет

Серед певної частини українців і досі популярна теза, що Порошенко – то другий Янукович. Погодитися, однак, простіше з тими, хто вважає, що Порошенко є набагато гіршим за Януковича.

Уточню одразу, на увазі мається, звісно ж, не ідеологічна платформа: з декомунізацією, дерусифікацією, відродженням українських культури та історичної пам’яті  можна і треба погоджуватися! Водночас, не варто забувати: у 90-ті роки саме питання мови і культури стали ціною компромісу між національно-свідомою частиною українського політикуму і середовищем учорашніх комсомольців та «червоних директорів». Грубо кажучи, поки УТ-1 регулярно транслював «Пропалу грамоту», а «ICTV» - «Територію А», майбутні олігархи тишком накопичували первинні капітали, аби вже невдовзі зграєю ненажерливих акул масово запливти у владу.

Порошенко, звісно ж - далеко не Янукович, який, наївно вірив, що є розумним настільки, що зможе вічно дурити не лише український народ, а й Захід з Росією. Нинішній Гарант, куди хитріший і освіченіший, а відтак у цьому навіть не сумнівається. Він переконливо говорить європейцям саме те, що від нього хочуть почути вони, а потім приймає реформи, у прикінцевих положеннях яких зберігається те, що потрібно йому.

null
Фото з мережі Інтернет

Саме тому, надаючи Україні безвізовий режим, ЄС передбачив механізм моніторингу того, наскільки стабільно влада дотримується задекларованого нею курсу. У разі очевидного відкату у боротьбі з корупцією наші партнери мають усі можливості, аби скасувати таку дорогу для нашого Президента угоду. Хоч би й перед самісінькими виборами…


Хочете повідомити нам свою новину? Пишіть на електронну адресу rvnews.rv.ua@gmail.com. Слідкуйте за нашими новинами в Твіттер і долучайтеся до нашої групи і сторінки у Фейсбук.
Джерело: RvNews