У новий рік Рівненська облрада увійде зі старим головою Миколою Драганчуком, але його наступника  обиратимуть, швидше за все, одразу ж після різдвяних свят. Чинний голова, чий звіт 1 грудня не підтримали депутати, жодної проблеми з цього не робить. В ефірі програми «Тіньовий сектор» за крісло пообіцяв не чіплятися, бо добре розуміє: звільнення – неминучий наслідок початку нового передвиборчого циклу. Київські керівники БПП, за його інформацією, спустили на низ вказівку розірвати контакти з опозиційною «Батьківщиною» в усіх райрадах і  ОТГ. Новим головою, на думку Миколи Драганчука, оберуть представника президентської сили. Називаючи конкретні прізвища, поряд з іменами Віталія Чугуннікова та Олександра Данильчука згадав також і про їх молодшого колегу Олександра Корнійчука, що вже очолював Рівненську облраду з березня по червень 2016 р. Як можливі перетрубації відіб’ються на долі Рівненщини, ми спробували з’ясувати безпосередньо у нього.  

Фото з мережі Інтернет

• Олександру Корнійчуку - 36. Ідеально вписується у категорію молодих і прогресивних. Тому особисто я не без подиву дізнався, що депутатом він уперше став 15 років тому, іще до Помаранчевої революції…
• Це правда. В 2002 році був обраний в Острозьку міськраду як голова студентського братства Острозької академії. Буде зайвим пояснювати, чим є для Острога вказаний навчальний заклад. Студенти вирішили, що їм потрібен власний представник в міській раді і висунули мене по одному з округів. Пригадую, тоді навіть сесії скласти не встиг. Довелося йти і агітувати. Практично від хати до хати. Тому запевняю: посаду не обирав – за збігом обставин, вона сама мене обрала.

• Для державного управлінця важливіша енергія молодості чи все таки досвід?
• Для спілкування з молоддю регулярно проводимо круглі столи. Такі дискусії завжди цікаві: сучасні молоді люди по-справжньому класні, пропонують сміливі ініціативи, не рідко достойні, аби бути підтриманими. Не можу сказати, що досвід не важливий, але зрештою, якщо працювати, він здобувається доволі швидко.

Фото з мережі Інтернет

• Востаннє в Рівненську облраду потрапили, як кандидат від БПП. Чи легко знаходите спільну мову з такими «ветеранами», як Олександр Данильчук, Юрій Благодир, Валентин Крока?
• Я в обласній раді далеко не перший рік, був помічником іще у Романа Василишина, а відповідно знаю усіх їх доволі давно. Часто доводиться чути фрази на кшталт «колись було не так», але особисто я маю чітке уявлення, як має бути не колись, а тепер. Депутати не мають п’яніти від влади і мають пам’ятати, що влада – то далеко не назавжди. Депутат – не більше, ніж надавач послуг для тих, хто його обрав, а відтак варто дбати про те, щоб кожен, хто звернеться лишився задоволений і забажав звертатися знову і знову. Тим більше що більшість проблем громадян вирішуються доволі легко і оперативно. Говорячи так, не маю на увазі виділення земельної ділянки чи житла. Але від загальної кількості звернень їх відсоток не надто значний.

• Багато молодих, талановитих людей сьогодні відчувають мало не відразу до всього, що стосується політики. Від влади вони намагаються триматися чим далі, хоча потенційно могли би бути дуже корисні і ефективні саме там. Чому так відбувається?
• Політична система в Україні сама наклала на себе негативний образ. Органи державної влади асоціюються у людей з такими собі будинками плачу, де проблеми не стільки вирішують, скільки створюють. Особисто я дуже хотів би змінити ситуацію. Почав з того, що дав підлеглим настанову бути ввічливими і навіть пропонувати каву кожному, хто чекає у приймальні. Люди мають виходити від нас з посмішкою на обличчі і не боятися приходити іще. Не меншою проблемою є також і той факт, що сьогодні чиновники адміністрації отримують зарплатню на рівні офіціантів з сусідніх кав’ярень. Водночас, тут і одягатися треба охайніше і транспортом користуватися значно частіше. Безумовно, молодих людей такий стан справ аж ніяк не мотивує.

• У самого за роки у владі не виникало бажання кинути все і зайнятися чимось іншим?
• Моменти зриву були, але щоразу ставив собі питання: «якщо навіть ти готовий здаватися, як щось може змінитися взагалі?»

Фото "Press-Центр"

• А як сьогодні складаються стосунки з Володимиром Ковальчуком (попередником на посаді голови Рівненської облради, звільнення якого супроводжувалося скандалами і судовими розглядами – прим.)?
• Одразу ж, щойно звільнили Володимира і обрали мене було багато емоцій. Минув час, стихли й емоції. Тепер на ситуацію можна поглянути інакше, оцінивши в тому числі і мотиви, які рухали твоїм опонентом. Нині у нас нормальне людське спілкування. Думаю, ту сторінку перегорнули і я, і він.

• Україна сьогодні рухається у правильному напрямку?
• Нам усім здається, що українські реформи рухаються повільно і не до кінця правильно, але, коли я спілкуюся, скажімо, з поляками, вони, згадуючи, як то було у них, мають кардинально іншу думку. Російському ж керівництву наші темпи навпаки – дуже не подобаються. Політичні і релігійні протистояння всередині України, загострення протиріч з Польщею та Угорщиною, як на мене, є ланками одного ланцюга і спровоковані, передусім, бажанням Кремля збити наш темп. Не меншим гальмом є, звісно ж, і відсутність по-справжньому непідкупного суду, який би виносив вироки тим, хто на них заслуговує. Водночас, як депутат облради не можу не відзначити, що надходження у бюджет планомірно зростають з кожним новим роком. Ми запускаємо в експлуатацію об’єкти, які тривалий час вважалися довгобудами, будуємо нові дороги і замахуємося на щоразу амбітніші цілі…

• Що мається на увазі?
• Та хоча б ідея спорудження на вулиці Макарова універсального спортивного комплексу з трибунами на 3 тис. місць. Нічого подібного в сусідніх областях робити навіть не починали, а у нас вже готова уся проектно-кошторисна документація. Якщо в стислий термін доведемо проект до кінця, вже невдовзі у нас проводитимуть змагання спортсмени з усієї західної України. Це сприятливо відіб’ється на кількості туристів, а відтак і на інвестиціях у Рівне та його інфраструктуру! Вже сам той факт, що у нас почали з’являтися амбіції такого рівня особисто мені неабияк імпонує!

• Існує думка, що у Корнійчука непогані шанси вже з нового року очолити Рівненську облраду. Раптом вони справдяться, як уявляєте цю роботу?
• В моєму баченні, облрада – це такий колективний орган, що об’єднує людей, кожен з яких давав конкретні обіцянки своїм виборцям. Виходячи з цього, робота голови полягає в забезпеченні серед усіх них людей якомога стабільнішої єдності. Якщо головою оберуть мене, насамперед займуся формуванням такого собі робочого переліку справ, які треба встигнути зробити вже до кінця нинішньої каденції. У список об’єднаю максимальну кількість пропозицій з регіонів, а відтак депутати голосуватимуть за проекти колег, аби ті «віддячили» їм голосуванням за їхні.

• Від себе в той список що внесете?
• Я – мажоритарник з Острога. Там надзвичайно багато молоді,  натомість немає жодної дитячо-юнацької спортшколи. Обіцяю зробити усе від мене залежне, аби вона нарешті з’явилася. Мене дуже турбує туристична інфраструктура Рівненщини, бо європейців сюди їде чим далі все більше і їм потрібно вже сьогодні показувати бодай щось. Мене дуже турбує активізація роботи Рівненського аеропорту, де треба терміново впроваджувати регулярні рейси і стрімко збільшувати кількість чартерних. Ну і, звісно ж, боротьба з незаконним видобутком бурштину. Тут не обійтися без спеціального закону на рівні Верховної Ради, а тому все що зостається депутатам облрад – частіше смикати за руку своїх нардепів.

Фото з мережі Інтернет

• Чи має Олександр Корнійчук якісь хобі, улюблені фільми чи літературу?
• Люблю тримати себе у формі, тому двічі-тричі на тиждень намагаюся відвідувати спортзал. В кіно востаннє ходили на «Межу» Петера Баб’яка. Стрічка важка і похмура, але правдиво оповідає про сучасну контрабанду на угорсько-українському кордоні. З книг читаю здебільшого автобіографії. Серед останніх «Перший олігарх» Мішеля Терещенка, «Як я став Заблоцьким» доктора Ярослава Заблоцького, а також автобіографія Бенджаміна Франкліна, якого у нас здебільшого знають як обличчя із стодоларової купюри, а тому  вважають одним з Президентів США. Насправді він був всього-навсього дипломатом, вченим, видавцем, письменником і журналістом. А також одним з тих, хто створив перші в історії добровільні пожежні бригади, які на Рівненщині починають створювати тільки тепер.

• А як щодо улюбленої музики?
• Чесно кажучи, улюблених виконавців не маю. Слухаю радіо, часом з дітьми дивлюся «Голос. Діти». Люблю, щоб музика була ритмічною.