У мистецькій галереї Музею історії Національного університету «Острозька академія» відкрилася та діятиме протягом новорічно-різдвяних свят виставка «Українське Різдво». В її експозиції – приурочені Різдву витвори народного ремесла, які відродилися з минулих століть. Тут і вишивані ангели, й полотняні ляльки, й різдвяні «павуки», що використовувалися на кшталт нинішніх новорічних ялинок.

А родзинкою виставки стали маґодзи – авторські текстильні ляльки ручної роботи. Вони – від відомої майстрині, дизайнерки, львів’янки Інни Івасюк.

Лялькарка Інна Івасюк із 4-річною донечкою Уляною, своєю головною натхненницею та першою помічницею, на відкритті виставки «Українське Різдво» в Острозі

Тисяча дивовижних ляльок – власними руками 

У минулих століттях ляльки-маґодзи, як їх йменували, майстрині творили з підручних матеріалів, при цьому стараючись надати їм неповторну красу та символізм. Це були прості й водночас прекрасні речі, набиті всередині вовною, а зовні оздоблені вишивкою.

У творчому доробку Інни Івасюк, яка заповзялася відтворити «відмираюче» народне ремесло, за десяток літ захоплення цією справою вже є понад тисяча таких оригінальних ляльок. Заодно в активі лялькарки – участь в десятках-сотнях виставок, ярмарків та фестивалів.

Маґодзи львівської майстрині поповнили чимало колекцій як в Україні, так і за кордоном. В тому числі й приватних. Так, недавно ляльки Інни Івасюк стали придбанням народної артистки України Оксани Білозір, співака Павла Табакова, відомого режисера Романа Віктюка та українського політика Ірини Геращенко.

Ось такі дивовижні персони виходять із-під майстровитих рук головної «маґодзянки» України

– Виготовлення ляльок для мене, – зазначила на представленні виставки майстриня, – це вже більше, ніж захоплення. Це спосіб мого світосприйняття. Це переосмислення традиційного народного строю і створення сучасних, більш емоційних та яскравих образів. Це просто море позитивних емоцій, які я отримую в процесі виготовлення кожного мого дітища і якими можу поділитися з оточуючими. А щодо найбільш ходових матеріалів, які використовую для ляльок, то це лляне полотно й вовна. Причому, усі матеріали – натуральні.

Маґодза з прадіда-роду – з подільських теренів, та любить одяг, в який одягається вся Україна

 Проста селянська лялька заполонила серце Інни Івасюк ще в п’ятирічному віці, коли вона гостювала в своєї бабусі на Хмельниччині та вперше зіткнулася із забавкою, створеною з ганчірок і вдягненою в картату хустку.

А до безпосереднього виготовлення чогось подібного Інна приступила, коли закінчила Львівську академію мистецтв. Отримавши диплом дизайнера, вона протягом кількох років працювала на підприємстві, де виготовляли серійні речі.

Якось молодій дизайнерці пригадалася оригінальна бабусина лялька. Спробувала відтворити й створити закарбоване в пам’яті – і перший же екземпляр напрочуд гарно подивував рідних та ближніх. А надалі Інна відкрила власну творчу майстерню, з якої раз-по-раз виходять забавні улюбленці для дітей та дорослих.

– Хоч в своєму «родовідному» походженні маґодза має подільське коріння, – зазначає лялькарка, – мої витвори, за великим рахунком, вбирають загальноукраїнську культуру. Заодно я не відмовляю собі в задоволенні експериментувати з одягом, зачісками, елементами стилю, притаманному, скажімо, молодіжним субкультурам. Часто у фольк-одязі використовую вишивку, змодельовану на комп’ютері. При цьому нові дизайнерські технології дають неймовірний простір для польоту фантазії.

Прикметно також, що в окремих ляльках люд впізнає себе, хоч, за словами головної «маґодзянки» України, вона не ставить собі за мету спеціально змалювати в ляльковому образі чийсь портрет.

Ніколи не кажіть, що ляльки без душі – вони ж пророчать дітей та суджених! 

– А ще мене інколи запитують, – каже і водночас дивується Інна Івасюк, – чи мають мої ляльки енергетику. Відповідаю: звичайно, бо, якщо подобаються, то відповідно притягують до себе людську душу. Загалом те, що людям до вподоби мої творчі «дітки», дає мені натхнення на наступні творіння. Дасть Бог, будуть ще гарніші. А от щодо історій (справжніх і надуманих, реальних та містичних), пов’язаних із ляльками, то їх почала навіть фіксувати в щоденник.

Ну от, приміром, така історія. Була я на святі української родини. Там мені одна жінка розказала, що вона, придбавши мою ляльку, почепила її в спальні, аби здійснився її задум і народилася друга дитина. Зрештою, так і сталося. Говорили також, що моя маґодза допомогла дівчині познайомитись із її майбутнім обранцем. Сприймайте усе це, як вважаєте за потрібне, на власний розсуд, бо життя насамперед залежить від того, хто в що вірить і на що сподівається. У той же час, звичайно, дуже приємно, що мої витвори приносять людям радість.