Як нині живе підприємець на ринку, коли гривня падає, ціни стрибають, а покупця просто немає? З цим питанням у передсвяткові дні пройшлася Ринком Дикого. А це, наголошу, – ринок для покупця з середнім достатком. Тут через невисоку орендну плату густо підприємців і через порівняно помірні ціни на товар – більш людно, як деінде.

Спілкуюся з підприємцем Сергієм Сивицьким, який працює на цьому ринку. Поруч з ним його дружина Наталія. Вона теж долучається до нашої розмови.

Сергій і Наталія Сивицькі. Фото автора

-Що ви скажете про свою працю в минулому 2017-ому році? Яким був для вас цей минулий рік?

-Важким. Торгівля впала скрізь. Впала купівельна спроможність у населення. У нас тут, на нашому ринку, ми ще більш-менш тримаємося, бо в нас оренда невисока, що дуже важливо, щоб утриматись на плаву. По всьому місту в нас оренда найнижча. Тому люди сюди йдуть і місць своїх тримаються. Всі ж бо ми завдяки цим місцям годуємося, утримуємо свої сім’ї. Тож зацікавлені в тому, щоб у нас був покупець. І крутимось, як можемо. Знижуємо вартість товару і завдяки цьому таки маємо якийсь збут. Якби цього не робили й цінили товар, як раніше, то мали б менше продаж.

– Податки високі? Ви сплачуєте єдиний податок? Скільки тепер сплачуєте?

-160 гривень в місяць податку і 352 гривні у пенсійний фонд. Ще більш-менш.

-Як кому, – додає Наталія. – Все залежить від виторгу.

-Що б хотіли назавжди залишити у тому важкому старому році?

-Безпідставні наїзди на адміністрацію ринку. Щоб нам палиці в колеса не встромляли. Не допомагають – і не треба, самі справляємося, але якби ще й не заважали.

-Що б побажали в новому році та перед Різдвом своїм друзям і колегам, адміністрації ринку?

-Хай люди будуть заможніші. Хай будуть у них гроші, тоді й у нас буде торгівля. Прибутку всім і здоров’я.

-Ще, мабуть, щоб оптимізму люди не втрачали…

-О, ми на цьому базарі всі оптимісти. Яка б не була влада, яку б політику не проводила, а ми виживаємо... – додає Наталя Сивіцька.

Сергій Сивіцький: – І ще й знаходимо можливості допомагати. Хочеться побажати нам усім миру. Щоб нарешті скінчилася ця війна й коли вже збирати допомогу, то не на біду, а на якісь мирні речі чи проекти.

На тему, з якими проблемами найбільше стикаються підприємці й цього ринку спілкуюся юрисконсультом ПП «Торговий центр-Д» Валерієм Половком.

Валерій Половко. Фото автора

-З якими проблемами найчастіше приходять до Вас люди? Як живеться малому підприємцеві на ринку, який працює для людей із достатком середнім і нижче середнього?

-Не дуже добре. У підприємців проблеми одні й ті ж самі. Це або податкові проблеми, або проблема взаємовідносин із владою.

-Невже така влада погана?

-Не вся. Але міська влада уособлюється на конкретних людях, якихось депутатах, у яких свої плани. І вони перешкоджають підприємцям працювати, а то й ще гірше – ламають, б’ють, і люди з цим ідуть, скаржаться, судяться.

-Тільки з цим до вас і йдуть? А як щодо конфліктів між самими підприємцями? На ринку завжди виникають різного роду сутички.

-Дрібні сутички вирішуються без паперів і судів. Є у нас ще сімейні конфлікти. Стоять люди на цьому ринку десятиріччями. Тут одружуються, набувають спільне майно – торговий павільйон, товар, а потім сваряться, подають на розлучення і розподіл майна і починається…

-Також намагаєтеся помирити?

-Намагаємося. І я, і директор пані Олена Нездюр. Весь свій хист вкладаємо. Іноді вдається. А не раз і не виходить. Це життя.

-Є в народі приказка – «чого бідний – бо дурний». В наших обставинах можна перефразувати: «бідний, бо не знає законодавства». Чи не від того всі біди, що люди не знають законодавства?

-Наше законодавство знати неможливо. Поки ти дочитаєш закон до кінця, то він вже змінився. А по-друге, в нас така судова і правозастосовча практика, що на біле кажуть чорне і навпаки. Порядку в державі нема. Є країни, де законодавства нема, а порядок є. А у нас навпаки: законодавство є, а порядку нема.

-Чого, на Вашу думку, нам бракує в нашій державі, щоб розвивався малий і середній бізнес? Що треба змінити?

-Ви таке глобальне питання поставили. В нашій державі настільки все запущено, що міняти треба все. Податковий кодекс і багато чого іншого. Ми розмовляли якось на цю тему з Оленою Ярославівною. От зверніть увагу на обличчя тих, хто на Майданах стояв на трибуні. Майдани міняються, а обличчя на трибунах – ті ж самі. Поки так буде – дарма сподіватися, що щось зміниться на краще. Не зміниться. Або зміниться на гірше.

-Все ж напередодні Різдва побажаймо нам усім якісних змін.

-Побажаймо. Але над цим треба працювати.

-Тож успіху!

Ринок в останні передноворічні та передріздвяні дні наповнений передсвятковими клопотами. І які б труднощі не переживали його працівники, тут звучать звичні бадьорі слова, і звичне почуття гумору – це те джерело оптимізму, яке додає снаги жити, працювати і вірити, що завтрашній день таки буде кращим.