Спогади про підземні ходи у Рівному опублікував начальник управління кільтури і туризму Рівненської міської ради Тарас Максименко на своїй сторінці у Фейсбук.

Наводимо розповідь Тетяни Зелко.

«Вхід в підземелля був там, де зараз сходи в садочку. Світла там не було, ми брали з собою ліхтарик і свічку. На той час я була ще мала і хвостиком бігала за своїм старшим братом. Тому я не можу вам сказати, з чого зроблені були стіни. Вихід з підземелля був за стадіоном далі, ближче до озера. Пам"ятаю ще там була криничка. Хлопці казали, що вона бездонна. Ми кидали туди камінь і чекали, коли долетить до дна. Але звуку падіння так ні разу і не чули. Ну, поки що все, що на згадку написала.

Ні, він був глибше, вихід був через річку. Сходи в туннель були десь на поверх, може. І криничка була під садочком. Можливо, була і подалі. Цього я не знаю. Коридори були, але я в них не ходила. Чи були кімнати, я, так само не знаю, бо не була в них. Ми потім все порівнювали це підземелля з оповіданням Короленка. Хлопці і мій брат, які частіше там лазили, казали, що скоріше це воно. Та й я до такого висновку приходила. Ще пам"ятаю, там стоя хрест, він був католицьким. І трохи вглиб далі були якісь руїни. Лівіше, далі була залізнична лікарня на той час. Потім там зробили дитячу поліклініку. Ну, все було заросше кущами, здається, івняком.

Це було в першій половині 60их років. На Дорошенка ми переїхали в 1958 рооці. І недалеко жили від того входу».