Родзинка Рівненщини – базальтові стовпи: камінь, що росте без коріння
Опубліковано : Яна Замкова
Камінь, що росте без коріння – цей народний вислів наче виник саме у нашому краї, а підтвердження його варто шукати неподалік сіл Берестовець і Базальтове в Костопільському районі, де природа подарувала найбільше унікальних утворень із базальту. Глянеш на кам’яну стіну – і перед тобою ніби густа діброва, в якій дружно пліч-о-пліч стоять як солдати «дерева»-велетні – стрункі багатогранні базальтові стовпи заввишки п’ятнадцять, двадцять і навіть до тридцяти метрів із невеликими кулястими головками. І здається, що вони справді виростали, як дерева у лісі. Тільки до їхнього коріння ніхто не докопався – стовпи входять в землю на невизначену глибину.
«Як ліс величезних правильних кристалів, як мовчазне військо зачарованих кам’яних велетнів, підноситься перед вами ця велична природна колонада… Треба самому бачити її, щоб оцінити своєрідну красу і поетичну розкіш цього куточка України, одного з найцікавіших місць нашого краю, вартого уваги аматорів і туристів. Картина їх вражаюча, особливо зблизька, і не піддається описові. Треба самому бачити цю суцільну підземну природну колонаду, щоб скласти про неї правдиве уявлення».
Скажіть, хіба не привабить цей опис мандрівника, поданий відомим дослідником поліської природи академіком Павлом Тутковським? Отож і я, начитавшись та наслухавшись, вирушила «шукати»… базальтові стовпи, які, якщо не підпирають небо, то протикають землю на неозначену глибину.
У своїй праці «Берестовецький вулкан та інші згаслі вулкани України» Павло Тутковський зазначав, що «переказів, легенд про вулкан немає, бо існував він задовго до появи людських істот, а ще науково обґрунтував, що «кам’яна колонада» утворилися з вулканічної маси 517-557 мільйонів років тому. Тобто базальтові стовпи такі старі, що ще пам’ятають дітьми навіть динозаврів! Та що там динозаврів – вони самі творили історію Землі. І коли це відбувалося, температура її поверхні сягала 1300°С. Саме так колись були народжені найвідоміші італійські вулкани – Везувій та Етна, а також Гавайські острови. Так було й у нас, на землях, де згодом, через мільйони літ, крізь камені пробилося зело, зачепилася насінинка, забуяли ліси – такі густі та дрімучі, що й сам край назвали Поліссям. Тоді як науковці стверджують, що стовпчасте залягання базальту в таких кількостях надзвичайно рідкісне для Європи явище – і найбільше його у нас, на Рівненщині.
Кар’єри, де його видобувають, розташовані неподалік один від одного, так що побродивши, можна побачити, що стається після того, як роботи тут припиняються. На щастя, природа й тут перемагає та ховає сліди людської діяльності під товщею надзвичайної чистоти аквамариново-смарагдових вод. Спектр їх кольорів у затоплених кар’єрах із розряду реклам, які зображають рай на землі, де дно водойми видно крізь товщу води, як на долоні. Отак в оточенні стовпів, порослих лісом, утворюються великі озера із синьо-зеленою, наче морською, водою. Навіть важко повірити, що колись тут був кар'єр.
Посеред одного утворився малий острівець, який тут іменують «островом кохання». До нього часто запливають закохані парочки, щоб побути на самоті. І саме з цього острівця відкривається найкращий вид на базальтові скелі.
Досліджувати базальтові поклади почали дуже давно. Існує легенда про те, що першим на каміння неймовірної твердості натрапив чоловік із села Берестовець на прізвисько Корейчук в 1635 року. Селянин копав колодязь і зламав об камінь лопату. Він перший використав базальт для підмурівку своєї хати.
За іншими переказами, колись неподалік Костополя свій вельми коштовний перстень нібито загубив польський король Ян Казимир. Тож велів він позначити цю місцину, щоб відшукати згодом дорогоцінну прикрасу. Коли ж почали шукати, то й відкопали кам'яних монстрів – базальтові стовпи.
Що з цього правда, а що ні – точно не знає ніхто. Але й до сьогодні місцевий люд вихваляється тим, що із їхнього базальту викладали бруківкою майдани Парижа, Брюсселя, Відня, Москви, Берліна і Варшави. Крім того, що нашими базальтами вимощено пів-Європи, цей камінь є незамінним теплоізоляційним та вогнетривким матеріалом. Можете не вірити, але його використовують при виготовленні космічних кораблів багаторазового використання, в електротехнічній промисловості, металургії, застосовують в ядерних технологіях. А за допомогою високих температур – 1600 градусів – базальт плавиться і стає рідким. Тоді з нього роблять нитки, які йдуть на виготовлення костюмів для космонавтів, пожежників та вулканологів.
Раніше про таке могли лише мріяли хіба що вередливі дівчата, про яких складали легенди. Була, кажуть, одна така капризуля. Коли парубок попросив у неї руки, то вона кивнула на камінь і мовила: «Піду за тебе тоді, як витчеш з нього весільне плаття». Звісно, тоді він цього зробити не зміг і залишився ні з чим. А ось тепер, коли з’явилося дивоцвітне базальтове волокно, зміг би задовольнити забаганку вередливої коханої.
Краса природних перлин нашого краю не лише заворожує, а й надихає на творчість. Так, рівненський гурт «Гримить» створив чудовий кліп на пісню «В полум’ї». Якщо віднайдете доробок хлопців, то пересвідчитесь, що у ній вся потужність і нашої землі, і таланту тих, хто на ній живе. А із найсвіжішого – кліп співачки Руслани, який вона презентувала на гала-концерті Євробачення. Він теж знятий поблизу грізних базальтових стовпів, які стали чудовим фоном і ще раз дали привід всій України заговорити про наш край. Також тут знімали фінальну сцену фільму «Поводир» або «Квіти мають очі» Олеся Саніна, який висували на премію «Оскар».
Проте якщо наважитесь на мандрівку, то не варто тут очікувати ні туристичної інфраструктури, ні вказівників, ні нормальних доріг. А ще будьте готові до того, що у будні дні почуєте гучні звуки вибухів, адже в кар’єрах продовжують видобуток базальту. Отож варто бути обачними. Хоча охочих побачити це чудо природи вистачає, особливо влітку, коли тепло, зелено і можна купатися, хоч це і не надто безпечно. Завадити можуть ще й комарі, які облюбували ці місця. Якщо подорожувати не власним автомобілем, то добиратися найкраще з Рівного до селища Базальтове рейсовою маршруткою.
Видобуваючи базальт, ніколи не варто забувати слова-застереження Павла Тутковського про те, що прийде час, коли запаси цього каменю вичерпаються, й тоді доведеться виколупувати отой щебінь із наших доріг і бруківок. Отож необхідно бережно ставитися до природного багатства, не розбазарюючи його попусту на чиїсь забаганки. Бо ж базальт – камінь дивовижний.
Джерело: RvNews
Рівне в пошуках донорів крові: потрібні майже всі групи 
