З темно-синього небосхилу впала яскрава зірочка на землю, привітавшись із нею, люб’язно поцілувала її і… назавжди розтанула в молочній імлі. Кожна людина – зірочка, а ось яка вона, яскрава чи тьмяна, залежить лише від неї.

Минув рік, як через непоборну хворобу пішла з життя молода талановита поетеса, громадська діячка, любляча мати і дружина Вікторія Самчук. Жовтогарячою яскравою зіркою її душа вознеслася вгору в міріади зірок величного Всесвіту – до Божого обійстя, залишивши по собі незабутній слід на Землі.

Стенд пам’яті Вікторії Самчук. Фото Віри Мельникової

Пані Вікторія була відомою та шанованою людиною в місті: член громадської ради при Рівненському міськвиконкомі, член ради відокремленого підрозділу Всеукраїнської громадської організації людей з інвалідністю по зору «Генерація успішної дії», вона активно відстоювала інтереси осіб з інвалідністю на місцевому та всеукраїнському рівні.

28 січня в Рівненському ляльковому театрі відбувся поетичний вечір, присвячений вшануванню пам’яті гідної рівнянки, палкої патріотки – пані Вікторії Самчук. Ведучий ознайомив присутніх з непростою долею жінки, яка в 27 років через хворобу була приречена позбутися барв життя і зануритися у повну темряву. І все ж попри втрату зору вона знаходила в собі сили сприймати світ в оптимістичній альтернативі буття – працювати, відстоювати свої громадські позиції, бути гарною жінкою, дбайливою господинею і доброю матір’ю.

На сцені чудовий яскравий портрет Вікторії. Поруч свіча, що горить рівним, не мерехтливим вогнем. Хвилиною мовчання вшанували присутні пам’ять своєї землячки. Чоловік поетеси, громадський діяч Петро Степанович Поліщук та її син – 15-річний Олесь з хвилюванням розповіли про життя найріднішої людини, підкресливши її сильний вольовий характер та непохитну цілеспрямованість.

Далі на сцену виходили люди, котрі щільно стикалися з пані Вікторією в житті і могли багато повідати про цю мужню, добру і мудру жінку.

Найближча подруга Вікторії Олена Харчук прочитала вірші «Я вернуся весною» та «Молитва».

Молоді поціновувачі поетичного слова, члени літературного об’єднання «Поетарх» (Рівненський ПДМ) вшанували пам’ять поетки, продекламувавши її твори з нової книги, що в цей день презентувалася – «Свічі моєї не гасіть». Своїми спогадами поділилася з присутніми керівник «Поетарху» Тетяна Горбукова. Вона розповіла про участь Вікторії в роботі літоб’єднання в її юні роки. 

Вірші читають юні члени ліоб'єднання "ЛітЕра" (ПДМ). Фото Віри Мельникової

Теплі слова про життя та творчість миcткині прозвучали з вуст її колег – членів Рівненської національної спілки письменників України Неоніли Диб’як та Вікторії Климентовської. Вони відзначили духовні, життєстверджувальні мотиви в творчості поетеси. «Найбільшим талантом був її талант любові до життя. Від неї віяло позитивною енергетикою, духом творення», – підкреслила пані Неоніла. Літераторка презентувала зібранню свій вірш «Пам’яті Вікторії Самчук». А пані Климентовська схарактеризувала колишню колегу по перу як людину дійову, активну, багатогранну. Вона прочитала вірш «Лиш той, хто з небес спостерігає».

Наталія Дячук виконує пісні на слова Вікторії Самчук. Фото Віри Мельникової

Ірина Одерако та Юлія Костюкевич кожна по-своєму виказали своє шанобливе ставлення до подруги: учасники літоб’єднання «ЛітЕра» під керівництвом пані Юлії підготували дитячі вірші з нової книги «Свічі моєї не гасіть». А літераторка пані Ірина виразно прочитала прозовий твір «Дощ».

Син поетеси Олесь  (праворуч) з товаришем Андрієм Кондратюком виконують пісні на слова мами 

Поезії змінювали музичні твори, які майстерно звучали у виконанні сина Вікторії Самчук – Олеся і його шкільного товариша Андрія Кондратюка. Органічно впліталися в тематичну канву вечора музичні композиції у виконанні талановитого саксофоніста Євгена Самусенка, а також етнічні українські мелодії у виконанні відомого лірника Андрія Ляшука.

Виступає лірник Андрій Ляшук 

Щемні, ніжні почуття викликав спів Наталії Дячук – пісні, яка була написана на слова вірша пані Вікторії «Потомлене листя».

«Дякую Всевишньому, що в моєму житті була така чудова людина, як Вікторія», – такими словами завершила свій виступ однокурсниця поетеси Віта Кісельова, а Тетяна Драпата проникливо прочитала вірші «Серце Києва» та «Хапаранда».  Галина Сиротюк в пам’ять своєї подруги зворушливо продекламувала вірш Вікторії «Всевишній Боже, я тебе молю».

Бібліотекар-координатор тренінгового центру «Окуляр» РОУНБ пані Зоя Романуха у своїй розповіді підкреслила велике творче начало сильної особистості поетки не лише в літературному плані, а й в соціальному, духовному, естетичному та прочитала вірш «Зайві міжслова».

Протягом усього вечора розповіді ведучого супроводжувались відеофільмами-виступами, знятими за життя Вікторії Самчук.

Організатором, режисером та упорядником сценарію вечора був Петро Степанович Поліщук – чоловік Вікторії. З роллю ведучого прекрасно впорався пан Василь Іванович Гізун, режисер Рівненського палацу дітей та молоді.

Світла вічна пам’ять людині з Великої Літери! Уважній і турботливій Матері, палкій патріотці, талановитій особистості Вікторії Самчук!