Абсурдом в українській політиці сьогодні когось здивувати важко. Важливі для держави і народу рішення не рідко стають заручниками особистих амбіцій та комплексів. Пояснення ж тих, хто їх приймає при цьому не рідко справляють враження першого, що спало на думку…

Наприкінці минулого року голова Рівненської облради Микола Драганчук, чий звіт про роботу за 2017 р. депутати не підтримали іще 1 грудня, урочисто пообіцяв журналістам, що, на відміну від попередників, за крісло триматися наміру не має, бо посада для нього, мовляв, не самоціль.  

Здавалося б, за такого стану справ, обрання нового голови довго чекати не доведеться, втім, в самісінький розпал різдвяних свят голова раптом підписує розпорядження про призначення чергової сесії облради… аж на 16 березня. Мовляв, куди поспішати? Давайте дамо працівникам відділів та управлінь час краще підготувати питання порядку денного…

Фото телеканалу Zik

Наприкінці січня до пана Драганчука, одначе, надходить депутатська вимога скликати позачергову сесію вже 2 лютого, бо треба розглянути питання військових пенсіонерів, внести зміни до бюджету стосовно харчування хворих і, звісно ж, голову нарешті переобрати.

Не зважаючи на обіцянки не триматися за крісло, чинний голова відповідне розпорядження підписувати не став. Бо… хто ж так вимоги оформлює?! І бланк не той, і попідписувалися бозна як, і чого саме вимагають, не ясно! Деякі моменти не процитувати просто не випадає:

Фото з мережі Інтернет

•  Люди, які ставили підписи, не ідентифікували себе. Ніде не зазначено, що вони є депутатами обласної ради. А правило єдине для всіх: якщо фізична особа не вказує свого статусу, вона вважається просто громадянином України. А громадяни України, за чинним законодавством, вимагати скликати позачергову сесію обласної ради не мають права.

 Одним словом: не залік. Готуйтеся краще. Прийдете наступного разу. Я вам іще послугу роблю, бо зважаючи на те, що є досвід оскарження рішень облради, правових колізій краще не допускати.

Не згодним з відмовою пан Микола наостанок порадив позиватися до суду. Сам же до того часу, вочевидь, був готовий посидіти на місці. Звісно ж, жодним чином за нього не тримаючись…

Фото з мережі Інтернет

Такої нагоди депутати своєму голові все ж таки дарувати не стали. Швиденько виправивши все, що від них вимагалося, домоглися-таки, щоб голова підписав розпорядження про проведення позачергової сесії облради вже 15 лютого.

«Я не ховаюсь, не йду на лікарняний, не йду у відпустку, яку не "догуляв" ще 10 днів. Я буду на роботі і братиму участь у сесії», - офіційно обіцяє пан Драганчук корреспондентам телеканалу «Рівне суспільне». Здавалося б, і все тут, але не проходить і півдня, як з’являється інформація про те, що депутати почали… іще раз збирати підписи за проведення багатостраждальної  позачергової сесії.

Виявляється, попередньо з головою вони домовлялися, що сесію призначать на 13, а не на 15 лютого. Ця, на перший погляд, дрібничка при ближчому розгляді виявляється не такою вже й дрібничкою, бо дата 15 лютого є поза межами двотижневого строку, визначеного Регламентом Рівненської облради для проведення дострокової сесії. Вже наступного дня розпочинається період сесії чергової, розпорядження про скликання якої Микола Драганчук підписав ще на початку січня. Те сааме розпорядження, згодно якого сесія має відбутися 16 березня.

«Чорт зна, що робиться», - подумаєте ви і будете абсолютно праві. З чим саме пов’язане те, що представник «Батьківщини» так уперто «не тримається за крісло» достеменно сказати важко.

Його колеги, однак, вважають, що робить це не випадково: відтягуючи позачергове засідання виграє час, впродовж якого однопартійці гарячково шукають спосіб вмовити не голосувати за звільнення Драганчука бодай кількох депутатів, бо в ситуації, коли і досі не визначена позиція депутатів від «Свободи» та «Укропу», голосів за обрання нового голови назбирується рівно «в притик». Тож треба іще зовсім трішечки потриматися в кріслі. Точніше, «не потриматися за крісло».

Фото з мережі Інтернет