Церква

Прямуючи трасою із Рівного в напрямку Луцька, за 15 км проїжджаємо невеличке село Бронники. На живописному пагорбі, що піднявся над невеличким ставком, велично вписалася у волинський краєвид дерев’яна тризрубна церква, що була споруджена у 1928 році в ім’я Покрови Пресвятої Богородиці.

 Фото Галини Данильчук. Січень 2018 р.

Храм був споруджений за проектом видатного українського архітектора Сергія Тимошенка (1881-1950) за ініціативи священика Стефана Квятковського (1890-1980). Раніше на цьому місці стояла однойменна невеличка дерев’яна церква, що була зведена у 1754 році, яка з часом стала занепадати та була розібрана. Запроектована С. Тимошенком у 1923 році, православна церква у Бронниках стала взірцем для проектування і будівництва православних храмів на території Волині у міжвоєнний період.

 Фото Галини Данильчук. Січень 2018 р.

Як засвідчують мистецтвознавці, в архітектурних елементах цієї сакральної споруди відслідковуються впливи українського бароко ХVIII ст., а також народного церковного зодчества Придніпров’я і Лівобережжя. Церква є унікальним втіленням уявлень першої третини ХХ ст. про універсальний образ українського національного храму.

 Фото Галини Данильчук. Січень 2018 р.

З моменту будівництва Свято-Покровський дерев’яний храм став головною духовною та архітектурною перлиною села, яка чітко проглядається з траси Рівне-Луцьк, яку залюбки огляне кожен, хто цікавиться пам’ятками сакрального будівництва.

Фото з мережі Інтернет

У 2016 році Свято-Покровській церкві с. Бронники надано статус пам’ятки архітектури місцевого значення. Нагадаємо, що в цьому році храму виповнюється 90 років, а 2018 рік оголошений в Україні роком охорони культурної спадщини.

Кладовище

На пагорбі поруч із церквою рівними рядами стоять 200 однакових бетонних хрестів. Це чи не єдине в нашій області кладовище, де поховані німецькі вояки Другої світової війни. Ми не знаємо повної достовірної картини того літнього дня 1941 року, коли ці солдати вермахту були знищені радянською військовою частиною. Існує декілька версій, спогадів і припущень, які вміщені як і в радянських, так і в німецьких джерелах.

Це був період стрімкого наступу німецьких полчищ на схід і відступ радянських військ. За мемуарами генерала Костянтина Рокосовського – у липні 1941-го у цій місцевості наступала 13 та 14 мотопіхотні дивізії німецького угрупування танкових армій "Південь".

За припущеннями істориків розстріляти німецьких вояків, котрі відпочивали, могла частина радянських солдат 20-ї танкової дивізії. Слідом вступила німецька армія і їхнє командування звеліло місцевому населенню викопати могили і поховати знищених німецьких солдат. На могилах були встановлені дерев’яні хрести із залізними касками.

 Фото Галини Данильчук. Січень 2018 р.

Після вигнання німецьких окупантів радянська влада знесла хрести, розрівняла могили і сучасники мали назавжди про них забути.

Однак пройшли роки і у 1991 році на Рівненщину вперше приїхала делегація із німецького містечка Оберфіхтах, що у Баварії. Ініціатором такої поїздки в Україну був Йозеф Брезінський, який в роки Другої світової війни воював на Східному фронті і втратив на війні обидві ноги. Пам’ятаю цього поважного чоловіка, який ходив на протезах, не беручи до рук палицю, і був дуже привітний до всіх, з ким зустрічався на Рівненщині. Він став приїжджати до нас, як сам говорив, з покаянням за вчинене гітлерівцями на нашій землі. Перша його повоєнна зустріч з нашим краєм відбулася у Бронниках, де лежать в землі його співвітчизники, а міг би лежати й він… Він вижив… З того часу і до кінця свого життя пан Йозеф віддавався місії волонтерства, допомоги Рівненщині, привозячи сюди багато необхідного обладнання і медикаментів у лікарні, дитяче харчування, автомобіль «швидкої допомоги», ультразвукове обладнання. Він створив і очолив товариство «Гуманітарна допомога Україні» і скріпив дружбу між містом Рівне і баварським містечком Оберфіхтах. А тоді, на початку 90-х, вперше за 50 років на місці німецького поховання єдино зазвучала молитва «Отче наш» українською і німецькою мовами.

 Фото Галини Данильчук. Січень 2018 р.

У 1992 році на могилах були встановлені хрести, кладовище впорядковане, а на двох плитах викарбувані імена загиблих. В Бронники з Німеччини приїжджають рідні жертв Другої світової, щоб помолитись за спокій їхніх душ. Сучасники двох народів у своїй духовності піднялися вище поняття помсти і ненависті, щоб жити далі в мирі і мати майбутнє для своїх дітей.

 Фото Галини Данильчук. Січень 2018 р.

А зробити повний хронометраж воєнних подій, дати наукове обґрунтування минулого мають історики і дослідники.