Вчора, 19 лютого, у Рівненському міському суді відбулося чергове судове засідання у справі добровольця Нацгвардії Святослава Стегнея. 

Нагадаємо, що судять колишнього добровольця за фактом вибуху гранати в Рівному, в житловому приміщенні на вулиці Спартака, 9. Подія, в якій звинувачують вчорашнього бійця Нацгвардії трапилася 17 серпня 2017-го року. Судові засідання відбуваються без участі обвинувачуваного, оскільки той без доведення вини та без документів перебуває в психіатричній лікарні з суворим режимом у Дніпрі.

Суддя С. Рогозін

На цей раз судове засідання відбулося. Допит двох свідків – колишньої дружини  Стегнея (яка і є на половину з сестрою власницею будинку на Спартака, 9, де 17 серпня о 22-ій вечора і вибухнула злощасна граната) та її племінника, який знімає в тітки кімнату – окрім прокурора О. Полюховича проводили ще й два нові адвокати. До представленої на попередньому судовому засіданні Любові Дем’яненко доєднався Ярослав Калька. Питання по суті справи мала право задавати і представник обвинуваченого, а ним є матір Святослава Стегнея Тамара Ахмедова.

Адвокати Я. Калька і Л. Дем'яненко. Фото автора

Мова йшла головним чином про той злощасний вечір 17 серпня і суд намагався з’ясувати, що ж призвело до вибуху гранати за зачиненими дверима кімнати, яку винаймає потерпілий – квартирант К. Він, до речі, на суді був присутнім, проте жодних питань чи заперечень до розгляду справи в нього не виникало.

Оскільки ще не допитані всі свідки й наступне судове засідання має відбутися вже через тиждень – 26 лютого, ми ще не можемо озвучувати конкретики, тих вагомих нюансів, які випливли з переслуховування свідків вже на цьому засіданні.

Перед початком суду. За столом прокурор О. Полюхович. Фото автора

Можна і варто сказати лише про найістотніше: справа, намальована слідчими, попереднім адвокатом А. Войцещуком та підписана прокурором О. Полюховичем – зшита нашвидкуруч білими нитками, тепер в розгляді справи по суті розлазиться по швах. Суд не може знайти аргументованої мотивації в тому, що підозрюваний Святослав Стегней буцімто свідомо виношував намір убити потерпілого К. шляхом підриву гранати. Навіть позірно сторонній людині не посвяченій у цю справу буде ясно, що це неправда, склепана бездумно й нашвидкуруч. Потерпілому К. під шістдесят, він майже дід і виглядає як дід. Натомість вчорашньому воїну Нацгвардії Святославу Стегнею, красеневі-атлетові, натренованому війною – всього лиш 32 роки. Тож коли  ревнощі тут до екс-дружини, яка на понад десяток літ старша від нього, й мали коли-небудь місце, то навряд чи до цього чоловіка.

У ряду справа наліво (друга, третій і четвертий) - свідки та потерпілий

Натомість той чоловік, до котрого ревнощі у той чи інший спосіб виявлялися, в суді чомусь не фігурує, тому що на квартирі в домі Спартака, 9 фактично систематично не мешкає. Проте раніше він там мешкав і справи в нього якісь в тому домі вочевидь залишилися, бо бачили його там не раз і увечері 17-го серпня 2017 р. він чомусь там був. З ним чомусь жінка Стегнея перевіряла рюкзак чоловіка, після того, як Святослава в кайданках з місця події вивезла поліція. Тож є ще робота в суду. Є передчуття, що багато ще випливе цікавих деталей і на дебатах рівнянам буде що почути.

Проте колишньому нацгвардійцю, вчорашньому героєві, який брав участь у найтяжчих бойових діях та операціях на сході України, а тепер сидить у закладі, гіршому від тюрми (бо тут крім позбавлення волі примусово колють препарати, від яких страждає не тільки печінка) від цього нітрохи не легше. По-перше, він, абсолютно ізольований від життя (ні телефону, ні інтернету, ні щоденного зв’язку з друзями й рідними), нічого не знає про те, як його поза ним судять. Та і в тому, що судять, нема ніякої логіки, оскільки підозрюваний визнаний неосудним. Цю думку висловив адвокат Ярослав Калька, проте суддя заперечив, що все ж суд має розібрати цю заплутану справу та вислухати свідків.

Питання задає адвокат Я. Калька. Фото автора

До речі, на питання адвоката Л. Дем’яненко про якісь помітні відхилення в поведінці Стегнея, які свідчать про психічні розлади, колишня дружина не могла відповісти, що такі розлади помічала за час майже піврічного проживання з ним в одному домі після того, як у лютому 2017-го повернувся до неї після лікування у ТМО «Психіатрія» в Києві.

На питання прокурора та адвокатів відповідає колишня дружина С. Стегнея. Фото автора

Окрім того, що став нервовим і з ним їй стало тяжко, – конкретики ніякої. Тож на якій підставі йому пишуть хронічну форму психічної хвороби, а суд, як злісно агресивного та небезпечного для суспільства, запроторює до психіатрички з суворим наглядом у Дніпрі – це ще питання, на яке вочевидь проллється світло хіба тоді, коли в суді виступить експерт-психіатр. І хтось має за це відповісти.

Святослав Стегней. Фото з сімейного альбому

Нагороди бійця-добровольця батальйону Нацгвардії м. Кульчицького

Біда наших мужніх воїнів-захисників, що на війні вони не фіксують документально тих контузій, які вони перенесли. Їм у тих обставинах не до цього. Та й фахівці-медики не завжди в критичних бойових умовах фіксують це, коли самі воїни ні на що не жаліються. Рятують у першу чергу тих поранених, чиє життя в небезпеці та вивозять їх до шпиталів. Святослав Стегней, за словами матері, переніс також не одну контузію. Тільки де це зафіксовано?!

Проблеми у тих, хто переніс контузії й надалі залишається в строю, проявляються не зразу. А мирні психіатри, до яких цих військовослужбовців спрямовують, пишуть їм страшні вердикти. Натомість представники Психологічної Кризової Служби України переконані в кому, що такі воїни не можуть лікуватися так, як звичайні хворі з психічними аномаліями. Вони потребують інакшого підходу до діагностики, лікування й реабілітації (досвіду в цьому напрямку в Україні нема і його потрібно шукати у воюючих країнах), після чого повертаються адаптованими  до мирного життя і цілком нормальними в плані психічного здоров’я людьми. 

Так що окрім питання хто ж таки винен у вибуху гранати на другому поверсі будинку на Спартака, 9 – до суду буде ще одне неприємне питання: на якій підставі відправили на муки й знищення особистості вчорашнього героя – гранатометника батальйону Нацгвардії ім. Кульчицького у психіатричну лікарню в Дніпрі? На якій підставі там без документів його прийняли? Чим керуються ті, хто коле йому щоденну норму галоперідолу?

 Довідково дуже хочеться насамкінець нагадати, що батальйон Кульчицького Нацгвардії України, в якому від самого початку цієї страшної, так і не названої війною війни, був створений не з міліцейських кадрів, а з отаких хлопців-патріотів як С. Стегней, вчорашніх студентів чи науковців, художників, поетів, мрійників, які навіть в армії не служили, проте за гідність і честь готові були стояти на смерть. Вони відстояли від початку до кінця весь Майдан 2013-2014 року і виживши в кривавих розстрілах у лютому 2014-го прямо з Майдану пішли у тренувальний табір.

Сьогодні до Нацгвардії в цілому в наших вояків, особливо в добровольців, ставлення неоднозначне. Але батальйон Кульчицького ніколи не стояв за спинами ЗСУ, не сидів на тилах. Він завжди був на передовій лінії, брав участь у найтяжчих боях, ще до Мінських угод. Це батальйон, який поніс тяжкі втрати, серед яких і сам генерал Кульчицький. Коли б він тільки побачив, де його улюбленець Слава Стегней, якому за вільне володіння трьома іноземними мовами пророкував колись велике майбутнє... Чи буде те майбутнє???