21 лютого - Міжнародний день рідної мови. Це свято було оголошене ЮНЕСКО в 1999 році.

Дату було вибрано в пам'ять про боротьбу бенгальців Бангладешу за права бенгальської мови. В 1952 ця країна була частиною Пакистану. Тоді влада вирішила оголосити мову урду єдиною державною, хоча вона була рідною лише для трьох відсотків  населення. Закон обурив місцевих жителів й вони почали кампанію за визнання бенгальської мови. 21 лютого 1952 року на демонстрації за мовні права бенгальців поліція вбила кількох молодих демонстрантів.

 В Україні цей день відмічається з 2000 року. Варто наголосити, що в державі існує кілька мов, серед них – гагаузька, караїмська, кримськотатарська, урумська, русинська, які можуть зникнути. А разом зі зникненням мови втрачається й культурне надбання народу. Серед причин зникнення мов експерти ЮНЕСКО називають війни, депортації, міграцію, а також мовне змішування.

А що ж українська мова, чи не потребує вона захисту? Чи не зазнає видозмінення, коли послуговуючись нею, ми перекручуємо їх зміст,  спотворюємо звукове звучання, а в результаті  засмічується мова. Особливо це помітно у молодіжному середовищі, коли хлопці та дівчата нівечать слова, щоб отримати задоволення від власного мовлення, адже це так цікаво.

Інколи, вслухаючись у розмову підлітків, не розумію: а якою ж мовою вони спілкуються між собою? Нібито й укра­їнською, але над почутим необхідно добре помізкувати, щоб зрозуміти суть сказаного; «Кароче, даси скатать домашку, а то вчора закумарився, а училка пінитися буде». На зау­важення у відповідь почула: «Та так  усі шпрехають, це такий сленг».

Що ж таке сленг за своєю суттю? Це слова і вирази, які вживають люди вікових, професійних, соціаль­них прошарків, що є незрозумілими для сторонніх. Якщо зануритися в історію, то ста­не зрозуміло, що сленг виник як про­фесійний жаргон ремісників минуло­го, які, щоб не відкрити секретів своєї артілі, цеху, спілкувалися умовною мовою, незрозумілою для інших. Жаргонною вважалася і мова де­яких інших прошарків суспільства, наприклад, злодюжок, які тільки їм зрозумілими словами могли попере­дити свого побратима про небезпе­ку.

Що ж відбувається у сучасному житті? Чи ж наведене вище є слен­гом? Якщо вдуматися, то це чистої води суржик, де відбулося змішуван­ня мов, без дотримання будь-яких норм. Що ж так впливає на молодіж­не середовище, що суржикова говір­ка стала у їх спілкуванні домінуючою?

Як відомо, українського сленгу майже немає. Переважно він утво­рюється під впливом російської мови, експансія якої досить відчут­на на наших теренах. І не остання роль у цьому телебачення. Скажіть, а чи не запам'ятає молода людина слова із реклами: «Не понтуй», «По­чисть зубила», і чи не використає їх у спілкуванні з однолітками. Адже це комічно, щось нове, чим можна вирі­знитися із загальної маси.

Має вплив на молодь і музика. Слу­хаючи новомодні групи рокерів, ме­талістів, хіпі, панків, молоді люди на­магаються наслідувати їх у всьому: в носінні одягу, зачісках, а також і в мові, вживаючи для висловлення своїх думок вирази, вигуки з пісень улюблених виконавців.

На думку молодих, це чудово (прикольно, кпьово, суперово, кайфово, класно, убойно) так спілкуватися. Чимало  запозичень прийшло у нашу мову з англійської: паті - вечірка, бойфренд – хлопець або коханець, лібрарня - бібліотека, шузи - взуття, тічерка - учителька, плізоньки - будь ласка, месага - повідомлення, мазер - мама, фейс - обличчя, н’юзи — новини, гірла - дівчина. Загальновживаними стали англіцизми OK, сорі, хай, бай, френд, бой, ґел, бестовий тощо. А ще використовують  слова і словосполучення, які не мають прямого пояснення. Наприклад вираз «йди звідси»  замінюється словами - зів'янь, відвали, відсохни, змийся, відкоти, які у звичайній мові мають зовсім інші значення; або «сушити бивні» - означає сміятися; ну й прикид у тебе - маєш хороший одяг; відповідай за базар - дотримуйся слів; не гони біса - не говори дурниць; петрати - розу­міти; хавати - їсти; гризла - зуби; жувальник або хавальник – рот, ботан - заучка; намилитися - кудись зібратися йти; пікапити – знайомитися з дівчиною;  тусня - зустріч, вечірка; руммейт - співмешканець по кімнаті, квартирі; зарулити - зайти кудись; ганяти понти - поводитися зарозуміло; запороти бочину - зіпсувати настрій. І такі приклади можна наводити до нескінченності.

Фото з мережі Інтернет

Помірне використання таких слів  ніби й увиразнює мовлення, але  вживаючи такі слова та вирази, молоді люди дуже часто не дотримуються стилістичних норм і правил. А ще існує чимало слів-паразитів, які вживаються для зв'язку слів у реченні - «тіпа», «по-любому», «карочє», які молодь вживає пості­йно.

На мою думку, вживання ненормованої мови - це данина молодості, коли хочеться, щоб на тебе зверну­ли увагу. А ще молоді люди просто виграють час, коли не знають відповіді на поставлене запитання. Чи ж потрібно боротися з цим яви­щем  і чи дасть це якісь результати, коли молодій людині постійно нага­дувати, що вона неправильно гово­рить? Напевно, що так, адже постійне вживання ненормативних слів може увійти у звичку, а це призводить до збіднення словникового запасу, до примітивного мислення.

Але, як відомо, у кожного поколін­ня був свій сленг, можливо, не такий масовий, як зараз, тож будемо спо­діватися, що все наносне з часом змиється, а наша молодь зрозуміє, що рідна мова найкраща, і що її по­трібно не засмічувати, а берегти й збагачувати.