Рівнянам презентували нову книжку про історію Рівного міжвоєнної доби
Опубліковано : Галина Данильчук
Відомий рівненський історик доктор політичних наук завідувач кафедри політичних наук РДГУ Максим Гон презентував рівненській громаді свою нову книгу «Rowne: обриси зниклого міста», яка щойно вийшла у Рівненському видавництві «Волинські обереги».
Книга стала результатом дослідження життя єврейської спільноти Рівного у міжвоєнний період 1921-1939 років. Це перша книга з історії єврейської общини Рівного у міжвоєнний період. Її видано ГО «ЦСПП «Мнемоніка» в межах проекту «Палімпсести пам’яті» за підтримки Rosa-Luxemburg-Stiftung в Україні.
У книзі висвітлено життєдіяльність однієї з національних громад, яка в десятиліття, що пролягли між двома світовими війнами, становила більшість населення Рівного – євреїв. Автор розкрив їхню участь у суспільно-політичному житті, економіці міста, діяльність громадських організацій, відобразив окремі аспекти міжнаціональних взаємин.
З розповіді автора книги М. М. Гона:
«Дуже радий, що в місті Рівному реалізовуються такі проекти. Практика показує, що нам бракує літератури на краєзнавчу тематику. Неодноразово доводилося чути від власників магазинів про значний попит на книги з історії міста».
«Ця книга для мене – крок до виправлення несправедливості, це моя спроба громадянська і людини, яка має причетність до наукового цеху, заповнити прогалини історичного безпам’ятства. Я маю досить великий досвід наукової і громадської діяльності, я понад 20 років живу у Рівному. Мене дивувало і дивує, що Рівне фактично зреклося свого минулого. Я розумію це як людина, яка свого часу вивчала етнопсихологію, я розумію це, бо ми звикли називати це державотворчим процесом, що це закономірний результат. Але, оскільки ми вивчаємо європейську практику збереження пам’яті, для мене і моїх колег було очевидно, що треба написати таку історію Рівного, яка буде відображати історію більшості населення цього містечка, яким воно було між Першою і Другою світовими війнами. Сім із десяти рівнян в той час були євреями.
Важко тепер уявити скільки тут було мови ідиш, скільки тут було івриту в синагогах і молитовних будинках. Мені цікаво те, що науковці називають штетлом (єврейське містечко), це був їх культурний простір. Я не схильний перебільшувати роль зробленого, але мені приємно, що цей текст з’явився з кількох причин. Перша з них – це спроба написати історію про живих євреїв.
Відомо, що перша така спроба написати історію Рівного була здійснена в 1917 році групою рівненської інтелігенції й вона була невдалою. Політичні події того часу не дали можливості цим людям реалізувати задумане. Значно пізніше, аж у 1956 році, в Ізраїлі була написана книга пам’яті про єврейське Рівне. Це перш за все книга спогадів про те, що тут відбувалося під час голокосту. Ця книжка довгий час взагалі була єдиною, яка розповідала про рівненських євреїв. Значно пізніше у 1994 році в Нью-Йорку з’явилася книжка рівнянки Хаї Мусман. У ній дуже ліричний текст. Ця інтелектуальна жінка, авторка багатьох книжок, одна із яких була дитячою, дуже щиро описала тутешнє єврейське життя. Її спогади наповнені лірикою і добром, тут спогади про її вчителів, друзів, сусідів, з якими вона жила поруч в одному будинку. В минулому році наша організація переклала книжку американського вченого про голокост у Рівному. Моя ж книжка – це перша спроба розповісти про те, як жили євреї, а не про те, як їх убивали.
Я вдячний рівненським історикам і краєзнавцям Олені Прищепі, Валентині Доброчинській, Галині Данильчук, Андрію Климчуку, на знахідки і дослідження яких я також посилаюсь у книжці. Я дякую всім, хто писав і пише про історію нашого міста. Я писав цей текст в надії на те, що його читатимуть не стільки вчені-краєзнавці, скільки школярі, студенти, – усі, хто цікавиться історією. Я намагався створити простий, легкий для сприйняття стиль. Тож сподіваюся, що діти на уроках рівнезнавства, якщо вони ще збереглися у Рівному, будуть пізнавати нашу минувшину і через цю книгу.
Написати історію повсякдення – такою була моя мета. Я намагався зобразити історію міста такою, якою я її відчував і бачив, читаючи різні документи. Це виведення на сторінки цієї книги не лише відомих особистостей, а й життя простих громадян. Досліджуючи цю тему, я шукаю містки для українсько-єврейського порозуміння.
Частими фігурантами цього тексту є ремісники, яких у Рівному не бракувало, люди, яких просто на вулицях міста не помічали, вони не виділялися своїми статками і політичними амбіціями. Мене хвилюють сюжети, які складають поняття «історія повсякдення». Історія життя, страждань, радості, поневірянь, успіху – це власне є те, що допоможе нам у якийсь спосіб відтворити історію єврейської громади Рівного. Мені завжди було дуже цікаво роздивлятись типажі, вирази облич. І саме такі фото розміщені на форзаці книжки. Це фото фото молодих красивих людей.
На жаль, історія євреїв Рівного у 1941-1942 роках добігла свого кінця. Мені ж хотілося, щоб від цієї книжки залишилось враження про живе місто, а не місто мерців. Тому розповідь про голокост дуже лаконічна».
На презентації автору задавали чимало запитань. А ще присутні, а це в більшості були історики, краєзнавці, журналісти та студенти історичних факультетів, говорили про нагальну потребу у всебічному дослідженні історії краю і виданні нових книг.
Джерело: RvNews
Школа в лікарні: що це таке та коли вже вона запрацює на Рівненщині 
