За плечима альпініста з Рівного Сергія Степанюка підкорення найвищих світових вершин
І далі – шлях підкоряється тому, хто йде. У найближчих планах гора Кука в Новій Зеландії.
Опубліковано : Віра Мельникова
Рівнянин Сергій Васильович Степанюк – завзятий альпініст-мандрівник, член збірної України з альпінізму, за свої 45 років життя об’їздив уздовж і впоперек наше космічне обійстя – Землю-матінку. Він побував у різних країнах: Непалі, Індії, Італії Грузії, Росії, Аргентині, Франції, де брав участь у туристично-альпіністських походах разом зі своїми вірними і надійними друзями, підкорив багато відомих важкодоступних світових вершин.
Альпінізм – екстремальний вид спорту, заняття для сміливих, справжніх чоловіків. Це вам не пляжний відпочинок, не безтурботні мандри в теплі краї, а перевірка самого себе на витримку, на міцність характеру. Цей спорт загартовує людину, формує почуття відповідальності і обопільної взаємодопомоги в скрутних ситуаціях, навчає концентрації уваги, спостережливості. І кожний похід у гори – це нова віха у житті спортсмена.
Переглядаючи численні фото, цікавлюся:
– Пане Сергію, з якого часу ви займаєтесь альпінізмом? Чим вас захопив саме цей вид спорту?
– Альпінізмом займаюсь ще зі шкільного віку, з першого класу. Перші ази цієї «науки» я отримав ще у 80-х роках на рівненській «Станції юних туристів». Потрапивши до туристичної спілки семирічним хлопчаком, був по-справжньому вражений романтикою походів, радів щасливій нагоді стати справжнім відважним чоловіком, самому «зробити себе». Рано залишився без батьків і мене виховувала тітка. Можливо, не вистачало мені чоловічого, батьківського спілкування, уваги, чоловічих порад. А наш керівник Валерій Васильович Васильчук виявився уважною порядною людиною, ставився до нас з батьківською теплотою, був доброзичливим, але водночас вимогливим. Наполегливо навчав техніці сходження на гори, різним прийомам і секретам туристичної науки. Ходили ми в походи по Рівненщині, в Карпати.
Потім це дитяче захоплення переросло у стійку життєву необхідність: мандрувати туристичними стежками, навчаючись витривалості, вмінню виживати у найсуворіших природних умовах, загартовувати себе у фізичному і психологічному планах.
– То, як я розумію, ви займаєтесь спортом майже все своє життя?
– Так, спочатку я займався пішохідним туризмом, потім гірським туризмом. Корисні поради з техніки гірського туризму нам професійно викладала Марія Василівна Брага. Пізніше я захопився виключно альпінізмом.
– Наразі ви перебуваєте в якомусь клубі? Адже ви кандидат в майстри спорту з альпінізму?
– На жаль, в Рівному такого клубу немає, але я є членом збірної команди України з альпінізму.
– З ким ви зазвичай ходите в походи-експедиції? Хто ці люди?
- Всі члени наших експедицій – люди різного віку, різних професій, з різних міст України, але з єдиним великим прагненням – відвідати небувалі місця, побачити невідоме, і, звичайно, підкорити недоступні вершини. Я не помилюсь, якщо скажу що ідейним натхненником нашого альпіністського тандему є майстер спорту Валентин Карпов з Вінниці, досвідчений альпініст, гарний організатор і координатор наших подорожей. До речі, він зробив кілька фільмів про наші сходження на вершини Аконкагуа в горах Андах (Аргентина) та Ушба на Кавказі (Грузія), які за бажанням кожен може подивитись в YouTube*.
Основне, як би сказати, постійне ядро запеклих альпіністів нашої команди складають четверо: Валентин Карпов з Вінниці, Олексій Балантсєв з Києва, Ігор Волховитін з Хмельницького і я. Я вважаю, що найміцніша чоловіча дружба це у нас, у альпіністів. В поході ми ніби спаяні в один організм, кожен відповідає за життя товариша.
– Пане Сергію, розкажіть, будь ласка про географію ваших подорожей.
– О, це розмова точно не на одне інтерв’ю. За своє життя я побував в різних куточках земної кулі. За радянських часів об’їздив весь бувший СРСР, пізніше я з вищеназваними друзями підкоряв вершини Карпат (Говерла), Кавказу (Ушба), Анди (Аконкагуа), Ельбрус (Росія), Айленд-пік, Ама-Даблам (Непал), пік Ісмаїла Самані (Таджикистан), Чимтарга, пік Енергія (Таджикистан), Монблан (Франція), Матергорн (Італія), Бєлуха (Алтай) та інші.
– Як відомо, альпінізм по праву вважають екстремальним видом спорту, спортсмен часто наражається на небезпеку, опиняється в складних ситуаціях, навіть ризикує життям. Чи можете ви пригадати саме такі випадки в вашій спортивній практиці?
– Звичайно можу. Таких випадків було досить, коли наше життя опинялося в небезпеці або залежало від природних факторів.
Ось, наприклад, одного разу через велику заметіль ми заблукали в наших рідних Карпатах. Майже, добу ходили, не могли вийти на туристичний маршрут. А в Аргентині вже під час спуску з вершини Аконкагуа розпочалася хуртовина, у товариша ще й до того лопнула кішка, то я як міг допомагав йому пересуватися. Але на щастя нам зустрівся місцевий гід і ми були врятовані. При 32-х градусному морозі ми б ніч не пережили.
В Італії на горі на вершині Матергорн ми могли загинути. Нас було четверо, ми заблукали і на маленькій полиці простояли майже цілісінький день. Не могли рушати через лавини і каменепади, пускали ракети, телефонували в Україну, але нічого не добилися і самотужки, ризикуючи життям, спустилися до підніжжя гори.
– Як ставляться люди до наших туристів в різних країнах?
– Дуже добре. Поважають, намагаються допомогти у вирішенні певних побутових і соціальних проблем. Аякже, це ж їх заробіток. Погано, що в нашій країні ще недостатньо приділяють належної уваги туризму і альпінізму. На мою думку, це унікальна можливість збагачувати місцевий бюджет, туристичний бізнес можна і потрібно розвивати, адже в нашому регіоні є багато цікавих місць, є на що подивитись.
– Сергію, чи допомагає вам спорт у вирішенні життєвих проблем, в вашій роботі?
– Звичайно, допомагає. Я підприємець. А у будь-якому бізнесі дуже важливо бути чесним, відвертим і порядним партнером. Та й сміливість і рішучість не завадять у вирішенні бізнесових питань.
Такі людські якості як: порядність, зібраність, відповідальність, дотримання слова (слово честі), – мабуть, назавжди вкарбувались в мою натуру і в манеру поведінки.
– Пане Сергію, а чи мрієте ще й надалі десь побувати? Якщо так, то куди спрямуєте свої альпіністські черевики наступного разу?
– Звичайно, мрія є. Не був би я поціновувачем туризму-альпінізму, якщо б не мав романтичну душу. Знайте, той, хто закоханий в гірські мандри з дитинства – то це вже на все життя. Я не уявляю своєї відпустки без чергової поїздки в гори. Кожен рік ми готові до нових випробувань, своєю усталеною групою рушаємо до іншої країни, щоб підкорити нову висоту. Мрію побувати у Новій Зеландії, там багато гір, а найцікавіша гора Кука (висота 3754 м.), також хочу знову повернутися в Непал і підкорити вершину «Жанна» в Гімалаях, висота якої 7710 м. Плануємо з друзями відвідати Аляску та Канаду.
– Дякую, пане Сергію, за цікаву розповідь. Бажаю вам міцного здоров’я і успіхів у подоланні нових висот. Впевнена, що ваша оповідь зачепить серця юних відчайдухів і поціновувачів романтичних і мужніх мандрів і покличе їх у світ невідомого, цікавого і захопленого.
*Див. відеофільми на YouTube: Валентин Карпов «Аконкагуа 2018. Аргентина»
*Валентин Карпов «Ушба» 2017. Кавказ, Грузія».
Джерело: RvNews
Автоматизований сортувальний центр Укрпошти запрацював у Рівному: чому це потрібно 
