У Рівному презентували книгу про голодомор в Україні 1946-1947 років
Опубліковано : Галина Данильчук
У Рівненському краєзнавчому музеї почався «музейний марафон» заходів, присвячених Міжнародному дню музеїв. І розпочався він презентацією серйозної книжки «Україна. Голодомор 1946-1947 років: непокараний злочин, забуде добро».
Відомий волинський журналіст і письменник, громадський і просвітницький діяч, авторитетний краєзнавець Андрій Бондарчук привіз до Рівного одну зі своїх останніх книжок. Це об’ємне фахове дослідження трагічних сторінок з життя українців повоєнного періоду, яке особливо гостро відчули мешканці центральних та східних регіонів України.
Андрій Бондарчук, який є упорядником і автором цього видання, чи не перший з дослідників, хто взявся за повне і переконливе розкриття теми голодомору 40-х років ХХ ст., його причин і наслідків. У книжці зібрані документи, архівні матеріали і спогади очевидців. Автор книги працював над збором спогадів очевидців майже чотири роки і жалкує, що не розпочав цю роботу значно раніше, коли ще були живі сотні і тисячі свідків того лихоліття.
Західна Україна, зокрема Волинь і Рівненщина, на щастя, не зазнала в повній мірі цього страшного лиха, але сюди в ті часи масово приїжджали зі сходу виснажені люди в пошуках шматка хліба. Тут часто називали таких людей «бранці», а ще «прошаки», бо найбільше їх прибувало із Брянської області Росії. Ці нещасні люди ходили селами, вимінюючи свій нехитрий скарб на хліб, і тому часто залишалися в наших районах вишиванки та рушники із традиційною «східняцькою» оздобою. Гнані голодом люди знаходили тут притулок і милосердя від простих людей, які ділились з ними і скибкою хліба, і власним житлом. Кожна історія, яка викладена в книзі Андрія Бондарчука, пронизана душевним болем, гіркими спогадами, які довгі роки вимушено замовчувалися. Історія ж рано чи пізно розкриває свої таємниці, щоб не втрачалася пам’ять ні про жорстокість і свавілля, ні про добро і милосердя.
Передмову до видання цієї книжки написав знаменитий дисидент Левко Лук’яненко під заголовком «Забуттю не підлягає». В передмові пояснюється одна обставина, важлива для розуміння трагедії: «На Волині, як і в більшості західних областей України, голоду, як такого, не було, хоч люди жили не в розкошах. Справа в тому, що ні польський, ні німецький окупант не оббирав селянина до нитки, не знищував приватного господаря-одноосібника. Впровадити ж свій диявольський механізм колгоспного рабства, нищення села як хребта нації першим совєтам завадила війна, другим після неї – опір ОУН-УПА, спротив свідомого селянства, яке зрозуміло суть колективізації, що призвела за 25 років (1921-1947 рр.) до трьох Голодоморів».
На презентацію книги до Рівненського краєзнавчого музею прийшли історики, краєзнавці, журналісти і студенти рівненських вишів.
Про значення цього видання говорили директор Волинського краєзнавчого музею Заслужений працівник культури України Анатолій Силюк, кандидат історичних наук голова Рівненської обласної організації Національної спілки краєзнавців України Андрій Жив’юк, завідуючий відділом історії Рівненського краєзнавчого музею Ігор Марчук.
Андрій Іванович Бондарчук у свої 82 роки не лише займається активною письменницькою діяльністю, який вже видав 10 книжок, він є також активним громадським діячем – очолює Луцьке Хрестовоздвиженське братство, обласний осередок Асоціації народних депутатів України. До речі, він був депутатом українського парламенту перших років незалежності, членом Народної Ради.
Презентація завершилася приємною подією – даруванням десятків книжок книгозбірням Рівненщини. Автор передав свої праці Рівненській обласній бібліотеці, бібліотекам Рівненського краєзнавчого музею, Національного університету водного господарства та природокористування.
Джерело: RvNews
Рівне в пошуках донорів крові: потрібні майже всі групи 
