В останні роки мільйони українців виїхали за кордон. І  переважна їх більшість – на заробітки. На жаль, цей неконтрольований процес триває.   А як би ви сприйняли іноземця, який із багатої європейської країни і ситого життя-буття подався на заробітки в Україну? Як мінімум – за дивака. Хоча дехто не повірив би, що бувають такі житейські піруети. Може, і я сприйняв би таку інформацію за жарт, якби на власні очі не переконався: справді, в Яловичах більше десятка років сумлінно трудиться  62-річний Науд Біренс із Голландії…

Узагалі повне ім’я і прізвище іноземця-яловичанина – Арнольдус Корнеліус Біренс, а в селі місцеві лінгвісти охрестили його Наудом. Принаймні, так його всі називають і всім таке ім’я комфортне. А народився він у місті Ейндховен. Тато працював на заводі «Філліпс», а мама була домогосподаркою. Науд закінчив 6 класів, згодом чотири роки здобував технічну освіту, потім ще два роки спеціалізувався на електроніці. Тривалий час працював у Німеччині. Хтозна, як би склалася подальша доля, якби у 2006 році не приїхав у гості до племінника Генрі в Яловичі, який тут разом із дружиною Любою тривалий час успішно хазяйнують. Їхнє фермерське господарство «Яловицькі агротехнології» – одне з провідних вітчизняних сільгосппідприємств, де культивують картоплярство.

 Фото Віталія Тарасюка

Отож Науд тиждень гостював, а тоді повернувся в Голландію. Однак у Яловичах голландцеві настільки припала до душі гостинність місцевого люду і чарівне довкілля, що за два місяці яловицький синдром знову покликав його у дорогу. Цього разу – на постійне місце проживання у село на Рівненщині.

Зрозуміло, що я поцікавився: що ж , все-таки,  заманило іноземця в українське село? Відповідь не здивувала:

– Найперше – добрі люди, А ще,  як сказав Тарас Шевченко, «лани широкополі»…

Українською мовою Науд володіє не настільки вільно, аби детально розтлумачити цікавому журналісту, що має на увазі, коли стверджує про добрих українців. Утім з допомогою запитань і підказок вдалося з’ясувати: добрі люди в розумінні Науда – це щирі, щедрі, гостинні, людяні, порядні, співчутливі, веселі, роботящі, кмітливі. Особливо розчулила голландця наша гостинність:

– Дивувався, що навіть незнайомцю всюди запропонують каву, чай, бутерброди та інше частування, в тому числі й традиційні многоградусні напої. У заможній Голландії, за винятком місцевості Бравесх, люд прохолодніше сприймає гостей – такий у них менталітет і, як кажуть, ради на те немає. Принаймні так констатує Науд Біренс.

Унікальний Яловицький феномен

Зрештою, не хотілося б навіть натяком образити голландців, бо у нашому районі їх прижилося двоє і вони стали невід’ємною часткою Млинівщини. Заодно вважаю за потрібне наголосити, що саме  яловицький голландець критикує у нашій життєдіяльності. Не здогадуєтеся? Правильно! На його думку, забагато і зачасто, з приводу і без нього тягнемося до чарки. Та якби ж то до однієї чарки, а то ж опівлітрюємося, а чимало земляків навіть таку дозу вважає лишень алкогольною розминкою. Принаймні, варто дослухатися до людини, яка сповідує і пропагує європейську культуру вживання спиртного: мінімальні звеселяючі дози мають витіснити згубні багатолітрові – відрові традиції.

Крім того, Науд набув у Яловичах статусу зятя і батька: разом зі своєю Лесею виховують 9-річну донечку Індіру. На жаль, під час моїх відвідин Ялович вона перебувала у бабусі в Ярославичах, тож при нагоді познайомлюся з нею іншим разом.

Тісний зв’язок зі своєю Вітчизною Науд підтримує через брата Кора – батька Генрі, який раз-два в рік приїжджає в Яловичі. А з сестрами Ані і Тоні, та ще одним братом Гені  спілкується через Скайп. Одне слово, в українсько-голландському родинному колі пульсують традиції двох народів і жодних непорозумінь з цього приводу не виникає.

А тепер про  заробітки. Науд трудиться у фермерському господарстві «Яловицькі технології», тобто у Люби і Генрі Біренсів. Ремонтує сільськогосподарську техніку і електроніку. Про розмір зарплати не запитував: мабуть, вона влаштовує дядька Генрі. А ось чи завжди гроші – найважливіше в житті?  Може, все-таки, значно важливіший унікальний яловицький феномен?