Останнім часом, коли в Україні настала ера одноразового одягу, інструментарію, виникло питання – бути чи не бути бахілам у лікувальних закладах. Мова не йде про операційні та до них прирівняні приміщення, де потрібна цілковита стерильність. Мова про необхідність їх одягання одразу за порогом лікувального закладу, будь то терапевтичне відділення або пологовий будинок.

Так чого ж виникає таке питання? Одразу зауважимо, що на рівні нашої держави законодавчої вимоги носити бахали в усіх приміщеннях лікувальних закладів не існує. В нормативних документах обов'язкова вимога використання бахіл є тільки в операційних, перев'язочних та приміщеннях особливого режиму стерильності: наприклад, в спеціальних лабораторних боксах.

В різних країнах світу підхід до даного питання теж неоднозначний. В операційних – так, потрібно однозначно. В інших приміщеннях – по рішенню адміністрації, і це за умови безкоштовної видачі тих самих бахіл. Але треба враховувати і те, що у розвинутих країнах Європи, наприклад, можна на асфальті спати в білосніжному вбранні. А ми говоримо про нашу країну, коли бабця з хліва не міняючи капці приходить до діда в хірургічне відділення, або коли осінь і на дорогах непролазна багнюка… Ви заходите додому і знімаєте брудні черевики? То чому тоді можна в тих самих брудних черевиках зайти в лікарню?

З цього витікає перша мета використання бахіл – гігієнічна, для того щоб не занести бруд в приміщення.

Друге. Що таке вуличний бруд? Це величезна кількість різноманітних мікробів: від простої кишкової палички, якої повно в сільському або громадському туалеті, до найнебезпечніших збудників холери, черевного тифу, туберкульозу або стійких штамів стафілококу. Уявіть собі, що ви прийшли провідувати родича в палату після операції або до жінки, яка народила вчора немовля. У брудному вуличному взутті. Перед тим ви зайшли по дорозі в туалет. На вашім взутті кишкова паличка. Ви залишили сліди на підлозі, через годину бруд з пилом піднялись у повітря і з потоком попали в перев'язувальну, або в палату до дитини, або навіть в операційну, яка поряд з палатою. Під час перев'язки, операції, сповивання дитини, у якої ще не зажив пупок, мікроби осіли на рану. Що ми маємо? Правильно, - інфікування рани з усіма негативними наслідками. Тим більше, що після операції організм людини ослаблений і всі хвороби протікають важче. Вже давно доведено, що більшість мікробів заноситься в лікувальний заклад відвідувачами, а потім розноситься по приміщеннях з повітрям, з руками персоналу, під час проведення медичних маніпуляцій, під час пересування хворих по відділенню.

Отже, друга мета використання бахіл – протиепідемічна, запобігання занесенню інфекції в лікарняне середовище, де дуже сприятливі умови її розповсюдження. Для профілактики внутрішньолікарняних інфекцій з точки зору епідеміології потрібно або не допускати відвідувачів до хворих (що неможливо, в тому числі і юридично), або зменшення заносу мікроорганізмів відвідувачами. Для цього існують правила: це і носіння, і заміна спецодягу персоналом, змінне взуття персоналу, дотримання чистоти тіла пацієнтів і персоналу, дезінфекція, вологе прибирання тощо. Існують спеціальні комісії в ЛПУ - комісії з інфекційного контролю (КІК), які комплексно слідкують за пейзажем збудників, які циркулюють у закладі, якістю дезінфекційних заходів, за захворюваністю на гнійно-септичні інфекції серед пацієнтів та персоналу та інше. За результатами нагляду і розробляються комплекси заходів, які притаманні для конкретного лікувального закладу.

Тому, поки немає визначеної законодавчої позиції на рівні країни, лікувально-профілактичні заклади своїми внутрішніми наказами, правилами зобов'язують одягати бахіли всіх відвідувачів. Це робити їм ніхто не забороняє. З іншого боку, в світлі того, про що йшлося вище і вимагати від вас купувати бахіли ніхто не може – лише рекомендувати.

Державна установа "Рівненський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України"