Цього року батьки малюків, які досягли шкільного віку, потрапили на початок шкільної реформи. Їхні діти будуть навчатися у новій школі, за новим Стандартом початкової освіти. Для цього проходять спеціальну підготовку біля 22 тисяч учителів в Україні.

Старт нової української школи починають саме ті першокласники, які переступлять поріг школи і класу 1 вересня 2018 року. Вони перші навчатимуться за новою системою 12 років.  

Нова реформа починається вже із самого вступу в перший клас. А правила вступу до школи цього року змінилися. Для вступу до школи першачки тепер не мусять проходити будь-які конкурси на перевірку знань. Абсолютно всі діти матимуть гарантований доступ до освіти якнайближче до місця проживання. І це один із важливих принципів реформи освіти.

Міністр освіти Лілія Гриневич запевнила, що зміни в правилах зарахування дітей до першого класу за місцем проживання потрібні для того, щоб дати всім дітям однакову можливість на здобування освіти. Не буде тепер такої нерівності, яка сформувалася в попередні роки, коли діти заможних батьків навчаються у престижній гімназії, а діти незаможних – йдуть до звичайної школи. Не потрібно тепер готувати маленьку дитину до вступних конкурсів. Ще такий підхід у шкільній реформі є кроком до подолання шкільної корупції. Бо не потрібно шукати впливових знайомих, чи знайомих чиїхось знайомих, щоб допомогла (протегувала), аби прийняли дитину до тієї чи іншої престижної школи.

Різні батьки по-різному сприйняли цю новину. Одні радісно, другі навпаки, треті узагалі розгублені й не знають, чого очікувати.

А як в реаліях? Чи набрали школи на Рівненщині першокласників? Чи задоволені батьки? Чи не хвилюються за якісну наповненість класів самими розумними дітьми вчителі? А як почуваються директори? Тема не для однієї статті.

У соціальних мережах на цю тему повно коментарів та запитань батьків. Зокрема, людей цікавить, як бути, якщо за певних обставин вони не зареєстровані за місцем постійного проживання або ж якщо кількість майбутніх першокласників переважає кількість місць, запланованих для тієї чи іншої школи?

Відомо, що у великих містах, таких як Київ, Львів і Рівне також батьки скаржаться, що до «елітних шкіл» територіально віднесено набагато менше будинків, ніж до звичайних. Крім того, у тих же великих містах зараз в мережі можна наштовхнутися на пропозицію зареєструвати дитину тимчасово біля потрібної школи за гроші.

Жінка, яка зателефонувала до нашої редакції, просила не розголошувати її імені. Вона розповіла про свої митарства з донькою, якій цього року прийшов час йти до школи. Молода родина з двома дітьми мешкає в орендованому помешканні, але без договору оренди (таких батьків є чимало). Прописані: чоловік у Рівному за місцем проживання своєї матері, а жінка з двома дітьми у Здолбунові за місцем проживання своєї матері. Дитина має право бути прийнятою до школи за місцем прописки батька. Поблизу якраз є дві загальноосвітні школи. Проте і в одній, і в другій школі прийняти дитину відмовили.

Причина? «Нема місць», – відповіли директори як однієї, так і іншої шкіл. Не повіривши в те, що класи вже укомплектовані, доведена до відчаю матір дитини пригрозила директору написанням скарги в управління освіти. Той у відповідь, попросивши зачинити двері, розповів, що довідки про місце проживання батьки беруть у ЖЕКах, або ж вже здебільшого – у голів ОСББ. Ці довідки можна купити і купують. От і виходить, що у школи, які вважаються більш рейтинговими, прийшли діти з інших районів міста, а тим дітям, які живуть неподалік школи, реально тут прописані й мають право навчатися в цих школах, місць нема.

«Я нікому не давала хабарів і купувати довідки також не буду, – розповідає жінка. – Нас таки прийняли. Але в такій школі, куди нам невигідно й далеко добиратися, куди ми не мали жодного бажання й наміру відправляти на навчання свою дитину. Але у нас нема іншого виходу. Тож тепер у мене виникає питання: «А якщо завтра прийде до цієї школи з десяток дітей, які прописані в районі цієї школи? Тоді що, мою дитину попросять? Адже куди подінуться ті діти?»

Ситуація цієї родини ускладнена тим, що молодша дитина ходить в садочок, який розташований там, де старша дитина через якихось 100 метрів мала б навчатися в школі. Мамі було б зручно обох доньок одночасно заводити вранці до садочка і школи. А тепер вона не знає, як буде справлятися, бо школа й садок розташовані у різних кінцях міста.

Така ситуація не поодинока. Наївно сподіватися, що за одним розмахом міністерського пера всі діти усіх батьків почнуть навчатися за місцем проживання і всі опиняться в рівних умовах. Той, хто запланував собі школу перспективну, з високим рейтингом, так чи інакше влаштує свою дитину туди. Чого б це не коштувало. Купити довідку про місце проживання вийде дешевше, аніж дати хабар директорові.

Тож у цьому нововведенні є над чим думати. І треба моніторити процес зсередини. Бо коли спитати про ситуацію з набором у перші класи в управлінні освіти, там скажуть, що все у них пречудово. Якщо бум на першачків, як цього року в Здолбунівському районі – понад 800, то ряд шкіл пішли на створення додаткових класів.