Минуло вже два роки, як невідома хвороба паралізувала молоду дубенчанку Катерину Свириду. У свої 22 дівчина стала відчувати оніміння пальців рук, підкошення ніг, пізніше стала падати на вулиці. А після грипу хвороба ускладнилася. Дівчині стало важко рухатись і в лікарні вона уже пересувалась на милицях. Нині ще тяжче: дівчина прикута до ліжка, їй важко говорити. Про проблеми хворої та її батьків докладно пише Інформаційний портал Дубно.

Ще у березні 2016 року рівненські медики встановили діагноз Синдром Гієна- Барре (наслідки полінейропатії), тетропарез.  Протягом року Катерина лікувалася, виконуючи вказівки лікаря. Тричі дівчині робили плазмафорез, проте особливих результатів очищення крові не дало.

Потрібні були масажі й реабілітація. Після тривалих пошуків рідні дубенчанки зупинили свій вибір на Модричах, де готові були взяти Катю на денний стаціонар. Вартість реабілітації там вартувала більше 100 тисяч гривень. Аби якось зекономити, вирішили відмовитись від медичного харчування для мами дівчини, але все ж більше 83 тисяч в місяць були для сім’ї не підйомною сумою, тому попросили про допомогу.

Одна відома дубенчанка готова була оплатити місячну реабілітацію і навіть передала близько 1000 доларів. Катя ж тим часом цікавилась інформацією про хворобу і в Інтернеті знайшла інформацію про необхідність капання препарату «Біовен». Доцільність такого препарату підтвердив і лікар з Рівненської обласної лікарні. Тож йшлося не про реабілітацію, а про лікування. Рідні почали збирати кошти на «Біовен», вартість однієї баночки якого зі знижкою коштувала 2900 гривень. А таких баночок треба було у місяць 50, а вливань препарату – шість. Тобто за півроку стан дівчини мав би покращитись.

«Капання не вилікувало б Катю, але покращило б її стан, бо м’язи в неї зараз майже атрофовані. Ноги, наприклад, просто задубіли. Вона сама не може підняти їх і навіть як мама допомагає, то сухожилля не пускає. Ми «черевички» їй робили, що рекомендував реабілітолог. Медик зробив спеціальний зліпок, щоб розтягувати сухожилля і з часом його треба було б міняти, але Каті воно не пішло, було дуже боляче,» – розповідає сестра Наталя Хмеленко.

Паралельно робили масаж. А влітку 2017 хворій прокапали перший курс Біовену в Рівному, попри те, що завідуючий неврологічного відділення неохоче сприймав таку ідею. Саме ж вливання обійшлось для сім’ї в межах 100 тисяч гривень. Через 10 днів-два тижні Катя змогла поворушити пальцями. Восени дівчині вдома прокапали півкурсу, оскільки на весь грошей не вистачило. Робити перерву у вливанні не можна було, оскільки це лише б погіршило стан дівчини.

«Спершу були зрушення, Катя змогла ворушити пальцями правої руки. Та за майже рік паузи здоров’я погіршилось ще більше, аніж було до капання. Лікар казав, що якщо капатись, то все починати з початку. Але ми вирішили шукати клініку за кордоном. Протягом півроку шукали медзаклад, щоб лікувати Синдром Гієна-Барре. Сама я не змогла знайти клініку, а подруга сім’ї, яка теж була паралізована, прийняла це все близько до серця і вирішила допомогти інформаційно. Вона знайшла три клініки в Ізраїлі, Німеччині та Стамбулі (Туреччина). Ми висилали їм епікризи. Документи мали бути англійською мовою, дівчина з Бродів безкоштовно їх переклала. Після розгляду епікризів попросили зняти на відео, як Катя ворушить руками і що вона може сама зробити. Заповнили анкету з детальнішою інформацією. Фахівці з Туреччини та Німеччини не підтвердили, що у дівчини з Рівненщини  точно синдром Гієна-Барре. А для точного визначення діагнозу потрібна діагностика на місці. Врешті ми зупинились на клініці у Стамбулі. Два тести там вартують 1725 доларів, а вся необхідна діагностика може сягнути від 3 до 10 тисяч американських доларів. Також треба винаймати літак, платити за дорогу, проживання» – розповідає сестра хворої.

Молодій дубенчанці не раз допомагали небайдужі, адже Катерининої пенсії та зарплати матері не завжди вистачає навіть на місяць. Дівчині треба купити підтримуючі чи знеболюючі медикаменти та пелюшки, бувають і непередбачувані ситуації. Хоча завдяки підтримці у скарбничці рідних є майже 6 тисяч доларів. Частина з них зібрана на благодійних заходах, частина перерахована на картки та кинута небайдужими у скриньки.

Фото з родинного альбому

Щодо цих благодійних скриньок, то бувало й таке, що бокс вкрали разом з коштами, або ж хтось вкинув туди сувенірні долари. Попри такі випадки, сім’я Каті не здається, аби поставити дівчину на ноги, яка дуже хоче одужати, бо має мрію.
«Ми дякуємо людям за допомогу, дякуємо за підтримку і за те, що не полишаєте Катю. Сестра дуже тішиться, коли до нас приходять відвідувачі. У нас є подруга, яка недавно стала мамою і взяла Катю за куму. Для Каті велика радість бачити хрещеницю. Тижнів зо три тому вона мені сказала: «Якщо я буду знати, що стану на ноги, зможу забезпечити себе і дитину, дуже хочу вдочерити дівчинку» – поділилась найпотаємнішим сестра Каті.

Сестри Наталя й Катерина (хвора)

Допоможіть молодій дубенчанці. Один в полі не воїн, а спільно можна досягнути мети та поставити Катю на ноги.

 Перерахувати кошти можна за реквізитами:
5168 7573 4402 9428
Рахунок на ім’я сестри
Хмеленко Наталія Вікторівна
Контактні особи: мама Свирида Марина
0993416915
Сестра Хмеленко Наталія 0665497061
Перекази із-за кордону через Money Gram
Або Western Union на ім’я сестри Natalia Khmelenko.