Було це в часи, коли сільські люди ще мали власні збереження,   які,  до  того ж,   можна  було  без  проблем зняти з  ощадкнижки.  Хіба що для    отримання великої суми потрібно було заздалегідь написати заяву,  щоб ці гроші довезли до ощадкаси.  Про те,  які в кого суми зберігалися на ощадкнижках,   в  селах приблизно  знали.  А  оскільки для  сільського жителя купувати зайве завжди     вважалося марнотратством,   то  гроші відкладалися для важливих подій, для дітей,  І на  "книжках"    іноді збиралися досить значні суми.

Баба Горпина дітей і внуків не мала, а гроші відкладала на ‘’чорний день’’. Мешкала Калниківна на краю села, що загу­билося між Корцем і Славутою, і хоч дожила до вісімдесяти літ, але була ще жвавою та моторною. Скрізь у неї було чисто та ладно, хата причепурена. У світлиці - ікони з усіма святими, прикрашені вишитими рушниками та сухими духмяними квітами, а перед об­разом архангела Михаїла постійно горіла лампадка. Дуже вже баба Горпина бого­мільною була. Жодного свята, жодного при-святка не пропустить, щоб до церкви не піти. Богу не помолитися. Та найбільше ввірува­ла у святого Михаїла, бо вважала його спра­ведливим архангелом, і все просила, щоб той замовив їй після смерті місце в раю.

Та однієї темної ночі, коли все село спало, баба Горпина прокинулася від того, що до неї хтось говорив. Відкрила очі й у світлі лам­падки побачила перед собою... архангела Михаїла, котрий стояв біля її ліжка, і, по­махуючи крилами, щось шелотів. Старенька так і вклякла, й широко відкритими очима дивилася на це диво. А Михаїл все говорив і говорив... Із усього ним сказаного Калників­на зрозуміла, що архангел почув-таки її молитви-прохання і вирішив посприяти бабі після смерті потрапити до райських садів. От лише потрібно заплатити за переправу через потойбічну річку якихось п'ять тисяч карбованців, бо ж і там, мовляв, як не підмажеш, то не поїдеш. Ще пообіцяв, що при­йде знову через три дні, після опівночі, та велів про його з'яву нікому не казати. А по­тім так само несподівано зник, як і з'явився.

Баба Горпина до ранку просиділа незво­рушно, а тоді одягнулася посвятешному, взя­ла ощадкнижку і швиденько попрошкувала до церкви. Поставила кілька сві­чок до ікони архангела Михаїла і добру го­дину молилася та била поклони.

Вийшовши з церкви, Калниківна, яка вся аж сяяла з радощів, не зогляділась, як розпо­віла про нічну пригоду своїй найближчій приятельці - бабі Теклі. Правда, наприкінці згадала про дану обіцянку архангелу мовчати, тож змусила Теклю заприсягтися, що та нікому нічого не розкаже.

А сама подалася просто до ощадкаси. Там таких великих грошей зібрати за один день не могли, а тому, написавши заяву на отри­мання п'яти тисяч, баба змушена була чекати три дні. А селом, тим часом, поповзли чутки про чудо, адже таємниця, про яку зна­ють дві баби, то вже зовсім не таємниця. Чутки обростали все новими і новими по­дробицями і, врешті, дійшли й до сільського голови та дільничного. Міліціонер відвідав бабу Горпину, але та була німа, як могила, - нічого не чула, нічого не бачила.

Ледве дочекавшись, через три дні вона отримала гроші й стала очікувати чуда. Про­те у визначену ніч у засідці біля бабиної хати на "чудо" чекали ще й дільничний із сільським головою. Десь близько опівночі хтось у всьому білому, ніби й землі не торка­ючись та поволі помахуючи крильми, пройшов-пролетів прямісінько до Горпининої хати. Страх паралізував засідників, і ті просиділи заціпенівши до того часу, поки архангел не вий­шов із хати. Щось швиденько перерахував­ши, він підібгав сорочку і прудко перемах­нув через перелаз. Та раптом зачепився за гілку, й одне з крил упало на землю. Архан­гел чортихнувся, підняв крило і повернув на городи. Тут, нарешті, дільничний із сільсь­ким головою отямились і кинулись навздо­гін "Михаїлу". Той спробував було втікати, але заплутався у довгій сорочці і впав.

При світлі дня "архангелом" виявився не заїжджий шахрай, а чоловік із сусіднього села, який прочув про бабину набожність і вирі­шив із неї скористатися.

Отак наївність мешканців сільської глибинки, помножена на їхню ж довірливість, створює кримінальні "чудеса".