Помилки педагогів мають дуже високу ціну. Тому не зайве про них нагадати. Звичайний урок. У ньому щодня допускаються помилки. І це не завжди стосується психології та спілкування між учнями та учителями.

Монотонність

Якщо ви проводите урок в одному темпі, навіть тембр голосу не змінюєте, або ж учні протягом заняття виконують завдання одного типу – рано чи пізно вони втратять інтерес та втомляться. Погодьтеся – за такого підходу, яким би не був корисним матеріал, вже посередині уроку всім захочеться відпочити або заснути.

Забагато мультимедійних продуктів

Завдання мультимедійного продукту – урізноманітнити урок, а не перетворити його на шоу. Не варто надто «зациклюватися» на красивих слайдах, презентаціях та відеороликах, подаючи учням весь матеріал «на блюдці». До того ж, ви втрачаєте цінні хвилини педагогічного спілкування, коли учні самі пізнають щось нове та навіть роблять певні відкриття з допомогою свого наставника.

Жорсткий план

Звичайно, є програма, яку треба виконувати, проте не завжди «будь-якою ціною». Завжди варто враховувати сукупність факторів. Приміром, учні втомлені контрольною, яку писали на попередньому уроці, або ж вас підвела техніка (проектор або ноутбук «завис»). Потрібно швидко реагувати на ситуацію, а не гаяти час, чекаючи, коли нарешті програма запуститься або вперто давати нову тему, навіть якщо школярі зараз мало що зрозуміють. Програма – це важливо, але не завжди «вартує жертв».

Надмірний контроль знань

Що не урок – то тест, самостійна чи вікторина? Звичайно, важливо розуміти, який рівень знань ваших учнів, та коли ви влаштовуєте перевірки надто часто, навчальний процес призведе до стресу та режиму «вічної підготовки» до контрольної.

Завищені вимоги при оцінюванні

Так-так, є методичка і прописані вимоги – як оцінювати, за що бали знімати і так далі. Проте – уся ця «катавасія» з оцінюванням виховує в учнях страх перед оцінкою. А це неправильно. Тому що не помиляється лише той, хто нічого не робить. А якщо учень, зустрівшись з вашим суворим поглядом, забуває вірш, який до цього знав назубок, або, зробивши помилку у диктанті, розуміє, що навіть якщо її виправить, – все одно найвища оцінка йому не світить. Це демотивує, а не стимулює.

Байдужість
Учні не зрозуміли нову тему? Не засвоїли матеріал? Це їхні проблеми – треба було слухати уважніше, та й вдома можна перечитати, або нехай батьки займаються. Педагог свою справу зробив: на урок прийшов, розповів, впорався до дзвінка і навіть на перерві не затримав. А далі хоч трава не рости.

Оце називається педагогічною байдужістю. Таким педагогам варто замислитися над тим, що викладання – це не просто робота, як не крути.

Вибіркова увага

Звичайно, учням, які люблять твій предмет, завжди готові до уроку та виконують усі домашні завдання, педагог симпатизує більше. Проте, якщо постійно звертати увагу лише на них, диференціюючи таким чином клас на певні групи та спрямовуючи свою діяльність лише на деякі з них, усі інші втратять інтерес. В результаті рівень знань учнів буде кардинально відрізнятися, а такий перепад – свідчення непрофесійного підходу педагога.

За матеріалом на сайті https://uk.etcetera.media