Німець Демніг до Рівного таки доїхав. І камені спотикання у бруківку вмонтував…
Автор : Людмила Марчук
Нерідко поважні новини, навіть події історичного значення проходять попри наші вуха. І не тому, що ми про них не чули, а скоріше тому, що не завжди усвідомлюємо їх значення. Камені спотикання вчора встановили у Рівному. Коли б спитати пересічного рівнянина чи здолбунівчанина, жителя Костополя, або Сарн, що це за камені? Для чого їх встановлюють? У яких місцях встановлені? На чию честь чи в пам’ять? Хто автор ідеї і звідки вона прийшла в Україну й до нашого обласного центру зокрема? Навряд чи отримали б ми відповідь вичерпну і зрозумілу.
Для того ми, журналісти, і є, аби інформувати вас про такі речі й нагадувати про ланцюжок подій у темі. Так от, у Рівному вчора встановили камені спотикання. Подія, яка мала статися 3 липня минулого року, відбулася у Рівному лише вчора, 26 липня. Характерно негарна історія передувала встановленню "каменів спотикання" у Рівному. Автора пам'ятних знаків, які він ставить по всій Європі, торік затримали на митниці й не пустили з «каменями спотикання» до Рівного, а повернули назад в Німеччину.
Тож приїзд до Рівного відомого у всій Європі майстра Гюнтера Демніга відклався на цілий рік.
Чому меморіальні знаки називають «Каменями спотикання»? Тому, що вони не є такими меморіальними дошками, до яких ми звикли. Їх не чіпляють на стіни будинків. Тому й називаються «каменями спотикання», що вмуровуються в тротуар чи бруківку в тих місцях, навпроти тих будинків, де колись жили ті люди, чиї імена написані на «каменях спотикання». Демніг виготовляє їх для того, щоб людство пам’ятало про жертв гітлерівського нацизму і ніколи більше подібне божевілля – такого масштабу втрат, геноциду, нечуваного насильства людини над людиною – не повторилося в нашій історії.
На маленьких блискучих табличках, як на надгробках, написане ім’я та прізвище, дати життя й коротка історія – хто це, де жив і коли був убитий.
У Рівному число жерв нацизму обчилюється десятками тисяч. Однак меморіальні знаки – «камені спотикання», встановили лише п’ятьом найвідомішим в обласному центрі особам: перший камінь на Театральній площі – у пам'ять про розстріляну фашистами поетесу-рівнянку Зузанну Гінчанку; другий — біля входу у Свято-Воскресенський собор на честь отця Володимира Мисечка, який відмовився співпрацювати з окупаційною владою.
А третій і четвертий камені — на вул. Соборній, 96, покладені в пам'ять Якоба Крулика та його дочки Рахелі, які вчинили самогубство, щоб не потрапити до рук нацистів і не бути замордованими ними; п'ятий — у провулку Ігоря Волошина, на згадку про Якова Сухенка, праведника народів світу, який рятував євреїв від нацистів.
Ці “камені спотикання” встановлені в Рівному за кошт громадської організації “ЦСПП "Мнемоніка" та за благодійної підтримки німецького історика, літературознавця, перекладача й експерта у сфері слов’янських мов Ютти Ліндекугель.
Хочеться сказати кілька слів про Гюнтера Демніга. Це постать в Німеччині й усій Європі легендарна. Більше 12 тисяч таких каменів цей чоловік власноруч встановив приблизно в 270 містах Європи. Перші такі блоки пам’яті він поставив у 1996 році на тротуарах Берліна.
– Великий меморіал убитим нацистами євреям Європи, розташований в центрі Берліна, є абстрактним. Але якщо камінь перед вашим будинком й ви щодня на нього ступаєте, то ви згадаєте про конкретну людину. Коли такі камені будуть скрізь, то люди почнуть говорити і думати про шість мільйонів жертв не абстрактно, а конкретно, – такою думкою керується Гюнтер Демніг, невтомно працюючи над цими каменями.
На початку 1990-х Демніг прослідкував шлях, зроблений циганами з Кельна під час їх депортації нацистами. І наштовхнула його на ідею створення каменів спотикання розмова з людьми, в яких він запитував про те, хто тут жив у 1940-х. Люди нічого не знали.
Створюючи камінь для кожного з жертв нацизму та встановлюючи його перед їхніми останніми будинками, він каже: «Ім'я повернуто». Так один з німців камінь за каменем повертає втрачену пам’ять цілій німецькій нації.
Не всі люди сприйняли цю ідею.
– Є дуже багато людей, які кажуть: «Ми більше не хочемо про це чути». Їм неприємно, бо каміння показує, що насправді відбувалося в їхньому місті, мікрорайоні, – розповідає Демніг.
Запротестували проти встановлення каменів спотикання навіть деякі представники єврейської спільноти. Так президент Центральної Ради євреїв у Німеччині Шарлотта Кноблох вважає, що це не зовсім гуманно, коли люди живі ходять по іменах мертвих. Стурбовані й деякі власники житла, що наявність таких каменів може вплинути на зниження вартості житла. Були випадки, коли у східній Німеччині «камінь спотикання» був вирваний з тротуару.
Проте це не зупиняє завзятого й невтомного у своїй справі художника. Ідея вже перейшла межі Німеччини й камені такі з'являються в інших європейських країнах. Демніг встановив їх на тротуарах в Австрії та Угорщині, рухається до Нідерландів, Італії. Лише за серпень 2014 р. в Європі було покладено понад 48 000 Stolpersteine, які зробили проект найбільшим у світі меморіалом.
Stolpersteine Демніг вважає своїм найвищим досягненням, справою життя. І це справді дуже вагома справа для всього людства. Встановлені на тротуарі навпроти будівель, де колись проживали або працювали нацистські жертви блискучі камені говорять про масштаби нацистських військових злочинів.
– Я робитиму Stolpersteine, поки не помру, – каже майстер. – Тепер багато людей у Німеччині беруть в цій справі участь і тепер – у всій Європі. Я повинен продовжувати. Це не проект минулого. Це засторога людям – на майбутнє.
І така ініціатива художника спонукала до пошуку багатьох німців. Звичайні жителі міст, школярі, студенти стали відвідувати архівні установи, щоб дізнатись про імена людей, які колись жили у їхніх будинках, ходили їхніми вулицями. Багато людей стали замовляти у Гюнтера Демніга нові камені з конкретними на них надписами.
Латунні камені спотикання художник виготовляє у своїй майстерні в Кельні і сам виходить в місто, щоб їх встановити. Допомагають Демнігу розкривати життєві історії волонтери й самі жителі міст.
І от Рівне також долучилося до європейської традиції. Церемонія встановлення «каменів спотикання» зібрала небайдужих рівнян, членів родин загиблих. Встановлював камені сам Гюнтер Демніг. Тож обов'язок виповнено, імена повернуто.
А сама ідея варта того, щоб її прищепити в Україні. Надто багато у нас загиблих вже у цій неоголошеній російсько-українській війні, яка триває вже чотири роки й невідомо коли закінчиться. Ім’я кожного загиблого чи зниклого безвісти має бути зафіксоване в народній пам’яті. А такий блискучий квадратик на бруківці не може не привернути уваги кожного перехожого. Запитає у мами дитина. І пам'ять буде незнищенною. Тим більше, що вмуровуються «камені спотикання» саме там, де жила людина, де не раз ступала її нога.
Джерело: RvNews
Подаруй книгу воїну: в Рівному триває важлива волонтерська акція 
