На телебаченні, у засобах масової інформації та численних Інтернет-виданнях звучить українська мова. Та чи завжди вона правильна? Чи відповідає літературній нормі?

Рекламні тексти нерідко навіть українськими назвати важко. Український вислів межує з кальками та недолугими словосполученнями. І це, на жаль, стало нормою. Тож закиди рекламодавців на кшталт: „А чи не можна щоб цей текст був не дуже українським?” – уже не дивують.

Фото з мережі Інтернет

Найгірше те, що навіть люди з вищою освітою – учителі, журналісти, працівники культури, державні чиновники – говорять неправильно і навіть не здогадуються про це. Так увійшли в наше мовлення русизми, так вкоренилися, що ми переконані, що добре розмовляємо українською. Насправді це не так.

Фото з мережі Інтернет

Над своїм мовленням треба невпинно працювати. Багато читати гарної літератури. Навчаючи правильно говорити дітей, слідкувати і за власним мовленням. А ми вам у цьому допоможемо.

Фото з мережі Інтернет

Урок перший

Не можна вживати залежних від ступеневого прикметника слів без прийменників за, від, порівняно з, або без сполучника ніж (аніж).

Тому правильно говорити: більший за (від) нього, а не більший нього; знати краще за (від) інших, а не знати краще інших. Часто можна почути не властиве українській мові вживання активних дієприкметників теперішнього часу. Наприклад, атакуючий, відбілюючий засіб, координуючий орган, оздоровчий ефект, хвилюючий, тоді коли потрібно – атакувальний (наступальний), відбілювальний (для відбілювання), координаційний орган, оздоровлювальний ефект, бентежний (який хвилює, бентежний). Не зайвим буде відмітити, що потрібно вживати: відповідно до і згідно з, залежно від, а не в залежності від; незважаючи на протести, а не не дивлячись на протести, порівняно з, а не у порівнянні з.