Людмила Марчук

Людмила Марчук

Редактор, журналіст, RvNews

Автобусні зупинки. Десь зруйновані й загиджені, а десь – отакі

Від чого все залежить?

18.09.2018 22:45   Джерело: RvNews
Автор : Людмила Марчук

Якщо проїхатися нашими селами, й звернути увагу на автобусні зупинки, то виглядають вони однаково. Нерідко брудні, запльовані вилузаним соняшниковим та гарбузовим насінням, засмічені недопалками, з поламаними лавками та обписані-обмальовані різними непристойностями.

«Чому у вас така зупинка?» – запитую людей в одному селі. «Бо на все треба гроші. У влади грошей нема!» або ж: «Та кому наше село треба? Тут зроду ніхто ремонту не робив! От хіба що як вибори будуть, то може який кандидат що зробить!» – отакі стандартні відповіді.

null
Типова зупинка. Фото з мережі Інтернет

Проте, якщо подумати, хіба чистота у вашій хаті від влади залежить? Добра господиня дбає, щоб було чистенько, охайно й ошатно та вчасно побілено, та ще й квітів насіє навколо хати різних.

І чомусь ніхто таку хату непристойностями не обписує. Скажете, це тому, що то хата приватна, а зупинка це дещо інше. Що інше? Те, що це не приватне, а громадське, що має служити всім? То значить те, що громадське – це значить нічиє?

null
Типовий вигляд під'їзду. Фото з мережі Інтернет

Пригадується, як на початку 1990-х приїздили вже в незалежну Україну перші іноземці українського походження.  Дивлячись на наші загиджені, смердючі, ніколи ніким не метені під’їзди, були вони прикро всім побаченим вражені та тільки головами хитали:

«От що зробила з людьми радянська влада! В них нема відчуття свого, а раз колективне, то значить – нічиє. А раз нічиє, то, виходить, можна його нівечити, ламати, плювати насіння й так спльовувати та й навіть перетворювати під’їзд на туалет можна!»

null
А можна ж і в своєму під'їзді проявити творчий хист... Фото з мережі Інтернет

І треба щоб минуло зо два десятки літ, поки стали створювати Об’єднання співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ) й всі люди тепер бачать, як стали перетворюватися наші міста із сірих безликих - у яскраві, кольорові. Адже будинки утеплюють і фарбують ззовні.

null
Та ще й іззовні...Фото з мережі Інтернет

 

null
Зовсім не так виглядав цей же під'їзд років з десять тому... Рівне, один з будинків, де є ОСББ. Фото Людмили Марчук

Біля будинків стало чисто і люди потроху стали розуміти, що за зіпсовані двері, чи ліфт доведеться платити з власної кишені. Стали усвідомлювати, що це наш спільний будинок, бо в ньому наші приватизовані квартири, ми ж дбаємо про спільний дах, спільні комунікації, а на подвір’ї хіба мають під вікнами бур’яни рости?

null
Фото з мережі Інтернет

 

null
Фото з мережі Інтернет

Знайшлися активні люди, які пофарбували й креативно підійшли до оформлення тих же під’їздів, а на подвір’ї скопали землю під клумби, посадили квіти. Навіть дитячі майданчики, коли їх навіть не самі, а міська влада своїм коштом поставила, люди пильнують, бо ж там їхні діти гуляють…

null
Ось так колектив Бродницької ЗОШ, що на Поліссі – у Зарічненському районі, працює над зупинками свого села. Фото з мережі Інтернет

А що сільські зупинки? По всій Україні спостерігається нове віяння: якщо нема грошей на нові, то люди намагаються побілити, пофарбувати й оздобити старі. Бо кому не доводилося перебувати, очікуючи автобуса, на такій зупинці, де навіть сісти ніде, бо лавки або поламані, або й зовсім зняті? Та ще споглядати на ту гидоту, якою обписані та обмальовані стіни? Де ж тут не впасти в поганий настрій а то й депресію. Але ж ми, українці, такий народ, який навіть у наскрізь поганому житті намагається знайти щось хороше.

null
Зупинка в с. Городище на Волині. Фото з мережі Інтернет

 

null
Зупинка в с. Любинь Зарічненського р-ну Рівненщини. Фото з мережі Інтернет

 

null
Волинь. Шацький район. Фото з мережі Інтернет

Тож чи не у всіх областях України стали появлятися креативні зупинки. Одні – розмальовані, а другі просто нестандартно споруджені. На Рівненському Поліссі вражає зупинка у селі Залужжя на Дубровиччині. Вона зустрічає гостей справжніми витворами мистецтва, на які місцеві мешканці перетворили місця очікування транспорту. І цей добрий приклад вже підхопили інші села.

null
Фото з мережі Інтернет

 

null
с. Залужжя на Дубровиччині. Фото з мережі Інтернет

В мережі з’явились фотографії розписаної квітами зупинки в іншому районі рівненського Полісся. Жителі невеличкого села Любинь (входить до Локницької сільської громади) Зарічненського району, нині своєю зупинкою також можуть здивувати і своїх, і чужих. Нещодавно появилися меценати, які за такі зупинки стали аматорів преміювати.  Ми перетворюємося. Все  ж бо починається з нас самих та з того простору, яких  довкола нас. Його творимо ми самі!

null
с. Городок Рівненського району. Фото з мережі Інтернет

 

null
Фото з мережі Інтернет

 

null
Дитячий креатив у Волинському селі. Фото з мережі Інтернет

Радують людей зупинки на Волині. Є такі на Київщині, Хмельниччині, Полтавщині й навіть на Донеччині. І скрізь цю красу творили місцеві люди. Дорослі й діти.

null
Будівництво "антивандальної" зупинки у селі поблизу Луцька. Фото з мережі Інтернет

 

null
Будівництво "антивандальної" зупинки у селі поблизу Луцька. Фото з мережі Інтернет

 

null
і ось результат - в дротяному каркасі - каміння. Фото з мережі Інтернет

Ось які таланти сховані серед простого народу й тільки чекають місцевого ініціатора, щоб кинув клич та заохотив до ініціативи. Оце безпросвітне пияцтво, яке процвітає в наших селах, це ж від чого? Яка тому причина? Людям нема де працювати і нема де себе проявити.

null
Креативна зупинка у с. Княгининка на Волині. Фото з мережі Інтернет

Кожен з нас може зробити кращим усе, що навколо нього: зремонтувати й пофарбувати лавочку, полагодити спортивний майданчик, привезти діткам в пісочницю чистого піску… Є таке, на що необхідні кошти і то немалі. Але є ж можливість і громадські проекти написати та звернутися з ініціативою, щоб профінансували. Все починається з нас. Якщо ми живемо посеред сміття, щодня через нього переступаємо і нас це влаштовує, це означає, що ми або хворі, або вже настільки опустилися…

Чи так має бути? У давнину створювали громадські толоки, на добрі справи збиралися дівоцькі та парубоцькі громади, цвинтарі прибирали всім миром, річки гуртом чистили, старих людей доглядали, шкільного вчителя та священика за свій кошт утримували, бо дбали і про освіту, і про духовність.

null
Фото з мережі Інтернет

Бути в ролі споживача й очікувати, що прийде нова влада і всезробить нам на нашій вулиці, вже сьогодні не можна. Мало нарікати на лавках на погану владу й корупцію. Пора перетворюватися в активних, діяльних, ініціативних, а головне небайдужих громадян.

І вчитися. Буваючи в інших місцевостях, а то й у інших країнах, звертати увагу: а як у них? Як вони зробили? Де взяли на це кошти? І треба запозичувати добрі ідеї, щоб реалізувати подібне у себе. Адже Україна – це ми, кожен з нас. Це той світ, який нас оточує. І гріх нарікати на погане життя і чекати з моря погоди, коли ми самі навіть і пальцем не поворухнули у намаганні щось змінити. 


Хочете повідомити нам свою новину? Пишіть на електронну адресу [email protected] Слідкуйте за нашими новинами в Твіттер і долучайтеся до нашої групи і сторінки у Фейсбук.
Джерело: RvNews   1297