Рівненська письменниця презентувала своє «Серце на ниточці» військовикам в Оржеві
У переддень Дня ракетних військ та артилерії
Опубліковано : Новини Рівненщини
Презентувати свою книгу армійцям у переддень їхнього професійного свята почесно і надзвичайно приємно. Така честь випала Вірі Мельниковій, яка завітала зі своєю новою збіркою прозових творів "Серце на ниточці" до однієї з місцевих частин.
Повість та оповідання – торкаються болючої теми – цієї війни на Сході України. Рівненська письменниця серед армійців – своя. Адже вона дочка кадрових військових – юна Вірочка провела в Оржеві 10 років свого шкільного дитинства, назавжди зберегла трепетну відданість цьому мальовничому закутку, який близькі їй по духу люди сповнюють нелегкою, важливою для країни щоденною працею.
- Приїхали ми сюди у березні 1953 року і тато Гнєушев Олександр Миколайович з мамою Євдокією Михайлівною в цій частині служили до січня 1963 року. Батько мій - бойовий офіцер, мама – медсестра, всю війну пропрацювала у прифронтових госпіталях, а у Рівному в обласній лікарні в терапевтичному, а потім в офтальмологічному відділеннях. Батько, як вийшов у відставку, працював у школах Рівного №3 і №7, побудував кращий в області тир, мав звання "Почесний громадянин міста Рівного" та "Відмінник освіти України", - розповіла письменниця.
У творах Віри Мельникової наше неспокійне сьогодення осмислюється в ракурсі Любові та Доброти. І тому книга Мельникової має своєрідну особливість своєю енергетикою зцілювати поранені душі, вчить не втрачати оптимізму в найтяжчих ситуаціях, вірити у справедливість і людяність довколишнього проблемного світу.
Варто нагадати, що у 2016 році письменниця організувала збір художньої літератури для бібліотеки цієї військової частини, а також вже презентувала свою книгу «Грані життя». Військові вручили пані Вірі Мельниковій за її творчість і громадянську позицію подяку, а школярі підготували літературно-музичну композицію з її віршів, які нікого в залі не залишили байдужим.
А нам з відомою журналісткою Людмилою Марчук випала чудова нагода бути під час імпрези поруч з авторкою. Наші виступи були не тільки відгуком на творчість Віри Олександрівни, а й захопленим освідченням мужнім людям в уніформі, яким не потрібно декларувати іншим свій патріотизм – вони обрали його своїм повсякденним обов’язком.
Серед присутніх у залі було чимало учасників бойових дій на Донбасі. Доземний уклін нашим захисникам! І певна річ, щирі побажання повертатися живими, здоровими і своєю незламною стійкістю відстояти мир в Україні. А ми з готовністю підсоблятимемо художнім словом – нехай воно стане молитвою, до якої прислухається Господь!
А ще ця зустріч стала нагодою обмінятися своїми книжками, подарувати їх бібліотеці військової частини. Я ж отримала з рук Людмили Марчук її «Покликання боротися за життя» про незабутньої пам’яті Є. М. Борового, доктора хірургії – нашого незабутнього земляка, котрий до розвитку української медицини прилучився яскравим слідом. Знаючи скрупульозне ставлення авторки до фактажу, її неповторний публіцистичний стиль, сподіваюся на цікаве, пізнавальне читання. Знаю, що видання неодмінно заінтересує також моїх дітей-медиків, які в своїй праці охоче звертаються до досвіду старших колег.
Матеріал надано Неонілою Диб’як
Джерело: RvNews
Як вибрати агентство з пошуку роботи за кордоном: на що слід звернути увагу 
