Завтра православна церква відзначатиме свято великомученика Дмитра. Цим днем завершується весільний сезон. Якщо якась дівчина на порі залишилися не засватана, то за давніх часів рік для неї вважався втраченим. Про цей день у народі говорили: «До Дмитра дівка хитра, а по Дмитрі хоч комин витри» - тобто до Дмитра перебирала женихами, а опісля годяться, мовляв, усі.

Але були в Україні й інші традиції та звичаї, коли дівчина мала право сама собі вибрати нареченого. Побутував навіть вислів «взяти за мужа» - замість «піти заміж».

Такий звичай призабувся, але його, зокрема, описав французький мемуарист Гійом Левассер де Боплан у книзі «Опис України». А ще він зберігся у пам’яті народу, завдяки переказам, весільним пісням, які підтверджують, що дівчина мала можливість сама обирати собі судженого.

Закохана дівчина приходила до хати і починала вихваляти того, хто припав їй до душі: «Бачу з твого обличчя, що ти людина добра, будеш дбайливим і любитимеш свою жінку. Сподіваюся, що з тебе вийде добрий господар. Ці твої гарні якості змушують мене уклінно просити взяти мене за жінку».

Далі зверталася до матері, щоб прийняла її за невістку, дала згоду на шлюб. Коли відмовляли, то говорила, що не піде з хати, поки хлопець не візьме її за жінку. Відмовити дівчині не могли ані батьки, ані юнак, боячись порушити традицію, а також накликати гнів ображеного роду й церкви, яка могла накласти штраф.

Цікавим є випадок, описаний Михайлом Коцюбинським в оповіданні «Пе коптьор»: дівчина забігла в хату обраного нею хлопця, вилізла на піч і сиділа там стільки, доки не добилася згоди на одруження від нього та його батьків.

А от старожили Закарпаття до цього часу ще згадують та розповідають, що раніше дівчата на виданні робили так - займали воли та йшли від села до села, гойкаючи: «Ча, волики, ча! Кому треба невістча». Якщо в сім'ї був леґінь, який мав женитися, то дівку кликали до хати. Котра гнала більше волів перед собою, ту швидше кликали за невістку.

На Житомирщині зафіксовано переказ про звичай, коли дівчину на виданні возили в солом'яному коробі до хати хлопця, який їй сподобався.

Ну а на Волині й досі співають:

Сама рова викопала,

Сама висипала,

Сама хлопця полюбила,

Сама висватала.

Сама коня запряжу,

Сама собі їду.

Сама хлопця полюбила,

То за нього піду.