Одним із захоплень вчителя фізики, інформатики та трудового навчання Віктора Мартинюка є різьба по дереву. Відтак кожен його новий урок трудового навчання в Суємському НВК, що на Здолбунівщині, місцеві хлопчаки чекають із великим нетерпінням – адже Віктор Всеволодович знову продемонструє якусь свою нову і цікаву роботу, та знову вчитиме працювати з деревом. Тоді дітвора забуває про свої телефони й планшети та вчиться давньому, як сам народ, мистецтву.

Різьба по дереву стає дедалі актуальнішою серед населення нашої країни, - каже Віктор Мартинюк. Все більше людей купують дерев’яні меблі, посуд, та інші речі, оздоблені різьбою. Чому? Відповідь дуже проста. Сучасна людина вже перенаситилася холодними та неживими матеріалами, ось і хочеться тепла та затишку. А дерево має тепло, бо воно живе, а якщо ще й оздоблене вишуканими різьбленими візерунками, це саме те, до чого тягнеться, спрагла до краси людська душа. Дерево немов удруге оживає. Можливо тому, що людина обробляє його своїми руками, вкладаючи у свою працю душу.

– Різьбою я займаюся ось уже тридцять років. Вперше познайомився із цим видом, без перебільшення скажу, мистецтва у 1985 році, коли вступив до Кременецького педагогічного училища. Там став відвідувати гурток для різьбярів. Припала до душі ця справа, тож я самостійно став продовжувати вдосконалювати свою техніку. Шукав уроки в фаховій літературі. Тепер же є безмежне поле для обміну досвідом – існує безліч інтернет-спільнот, де різьбярі діляться своїми відкриттями та новими техніками. Уже, можна сказати, я не уявляю, як іще можна проводити свій вільний час, як не зайнятися різьбою. Раніше я приділяв більше уваги оздобленню меблів, вирізав цілі картини з дерева, любив виготовляти посуд (у мене сила-силенна ложок). Тепер почав працювати над скульптурними композиціями, – розповів про своє захоплення вчитель.

Вулики на подвір'ї. Фото надане автором

Фото автора