У січні 2018 року в Рівненській обласній науковій бібліотеці відкрилася інклюзивна літературна студія «Дивосвіт». Організатори поставили перед собою ціль допомогти молодим людям  у їх соціальному становленні й соціальній адаптації, підвищенні їх культурного рівня, а для цього організувати для  молоді інтелектуально насичене дозвілля, яке сприяє розвитку їхніх літературних здібностей.

Від початку створення літературну студію веде Віра Мельникова – педагог, письменниця, блогер, член Національної спілки журналістів України.

 Засідання "Дивосвіту". Справа - Віра Мельникова. Фото з відкритих джерел

Розмовляю з пані Вірою про «Дивосвіт», якому вона приділяє чимало часу й зусиль.

– Пані Віро, ваше творче угруповання дійсно незвичайне, бо воно «інклюзивне». У вас якась особлива специфіка проведення занять?

– Так. Студію відвідує молодь. Є тут дівчата й хлопці цілком здорові, а є й такі, котрі мають інвалідність. І дуже важливо прибрати  бар’єр відмінності у статусі й посіяти між ними взаєморозуміння, взаємоповагу та дружні стосунки. Тож моє завдання – розвивати не лише літературні здібності студійців, а й комунікативні риси їх характеру в процесі спілкування.

 Фото з відкритих джерел

– Що Вам допомагає у реалізації цих завдань?

– Мій життєвий досвід. За освітою я педагог, багато років працювала  в школі, в училищі, а останні 20 років в НУВГП викладачем російської, української мов та психології. Викладала мову не лише українським студентам, а й іноземним. Різні ситуації мали місце в моїй педагогічній практиці, але серйозних конфліктів – не було ніколи. Я завжди пам’ятала, що дитина – це особистість і її слід поважати. А ще дуже допомагає почуття гумору. Учитель без цієї якості характеру –  нудний ментор.

 Фото з відкритих джерел

– Чим конкретно молодь займається в студії?

– Заняття передбачають популяризацію української мови і літератури, знайомство з сучасними поетами і письменниками, а також поглиблення знань з української класичної літератури. Засідання в бібліотеці  відбуваються щомісяця. На початку року був складений детальний план наших зустрічей. Проводилась   різноманітна робота: у форматі навчання теорії літератури – «Наука мовної краси» студійці навчалися застосуванню тропів (спеціальні художні засоби образності мови),  за «Літературним календарем» поглиблювали знання про життя і творчість українських письменників і поетів. А також вправлялись у написанні власних творів і в умінні їх гідно презентувати. Для оприлюднення кращих віршів наших студійців у бібліотеці здійснено їх аудіозапис, що дуже є важливо для популяризації творчості та ознайомлення з сучасною літературою людям з порушенням зору.

– Пані Віро, чи знайомите ви творчу молодь з місцевими авторами?

– Так, ми це робимо. Ось, наприклад, у квітні відбулася цікава зустріч з відомою поеткою Рівненщини Анною Лимич, яка розповіла про свою творчість, присвячену дітям (захід до святкування Міжнародного Дня дитячої книги).

Анна Лимич.  Фото з відкритих джерел

Зустріч з Анною Лимич.  Фото з відкритих джерел

 У лютому студійці мали нагоду послухати розповідь  Лариси Главацької (псевдонім «Чайка»), авторки історичних сенсацій краю, зокрема – розповідь про Таїландську принцесу, родове коріння котрої сягає нашої місцевості – села Новостав Рівненського району. У жовтні виступала перед творчою молоддю письменниця Софія Шевчук. Я й надалі планую запрошувати літераторів Рівненщини.

 Фото з відкритих джерел

– Розкажіть, будь ласка, про своїх студійців, поціновувачів художнього слова.

– Процес становлення творчого колективу  ще триває. Але вже сьогодні мені приємно зауважити, що до нашого товариства приходять цікаві дівчата і хлопці, школярі й студенти з РДГУ, цілеспрямовані, відверті, доброзичливі і талановиті: Ангеліна Ющук, Анна Комелькова, Дмитро  Мурзак, Ольга Харковець, Богдана Покотило та інші. Нещодавно приєдналися до нашого гурту Анастасія Антонюк та Тетяна Діденко.

 – Я бачу, Віро Олександрівно, по фото, що діяльність у «Дивосвіті»  жвава. Як багато часу забирає у Вас підготовка до занять? До речі, Ви працюєте на громадських засадах?

– Не скажу, що здійснювати підготовку для занять мені важко. Все ж таки я філолог, намагаюся все життя навчатися, сама допитлива і люблю таких молодих людей, а організаторського досвіду мені не бракує. Багато років вела гурток «Поетичне джерельце», працюючи в університеті. А тут, зрозуміло, працюю на громадських засадах. Вважаю, що спілкування з молодими талановитими людьми в творчій комфортній обстановці, мої поради і спостереження за їхнім зростанням – приємні й корисні для мене. Хочу поділитися з ними своїми знаннями і навичками й дуже радію, коли бачу позитивні зрушення в їх навчанні.

– Хто допомагає Вам в організації занять? Чи все робите самі?

– Ну, що Ви? Зрозуміло, що працюю не сама. Адже часто потрібні технічні засоби навчання, сучасні гаджети, та й просто порада працівників бібліотеки з того чи іншого питання. Мої перші помічники і друзі це – пані Зоя Романуха – бібліотекар-координатор і пан Петро Поліщук – бібліотекар-тренер Інтернет-центру  «Окуляр»,  а також керівник Центру студентської соціальної служби РДГУ пані Вікторія Рибак. Дуже вдячна їм в організації занять і в усілякій підтримці.

– Цей рік вже минає. Чи підвели Ви вже підсумки роботи творчого об’єднання?

– Так, ми це вже зробили. 6-го грудня у нас відбулося заключне в цьому році заняття. Воно було урочистим. По суті, то був звіт про те, що ми зробили. Вважаю, що учасники студії повинні бачити реальний стан справ, відчувати свою участь і знати наші плани на майбутнє. По-друге, з моєї ініціативи були запрошені до нас старшокласники  однієї з військових частин, (учасники гуртка «Молода Муза» – керівник Людмила Сиротюк), котрі прийшли до нас з творчим подарунком. Це Бурба Ірина, Кирилюк Ліза, Іщук Мар’яна, Москальчук Влада, Барканець Ольга. Я була вражена, як виразно, дійсно фахово та артистично читали вірші ці дівчата. Петро Степанович і Зоя Василівна організували телевізійну зйомку. Ось так ми ще й потрапили на екран місцевого телебачення. Молодь повинна повірити в себе, в свої сили, в свій талант. І лише невтомна діяльність спроможна дати позитивний результат в наших намаганнях виконати поставлені перед нами завдання.

Зустріч з молодомузівцями. Фото з відкритих джерел

– Пані Віро, якими Ви бачите своїх студійців у майбутньому?

– Тішуся, що серед нашої молоді є багато талановитих особистостей. Це ті, котрі не байдужі до художнього слова, хто носить у своєму серці національні горді почуття за свою рідну мову. Мої студійці – сильні особистості, які не підкоряються недугам, які переступають через нерозуміння і сприйняття їх як особливих людей. Не знаю, чи будуть мої поціновувачі художнього слова у майбутньому поетами або письменниками, але свідомими громадянами своєї Батьківщини будуть обов’язково. Чому? Тому що поетичне слово ушляхетнює душу, привносить в життя людини красу і гармонію і спонукає до корисних і гарних справ.