Найулюбленішим і найуживанішим продуктом українців є солоне свиняче сало. Українці споживають його споконвічно. Сало їдять не тільки засоленим, вареним, копченим і смаженим — на ньому готують різноманітні страви.

Під час навали монголо-татарів на Київську Русь, вороги забирали у населення все, крім свиней. Адже їхня релігія забороняла їм вживати у їжу свинину. Тому вважається, що саме свині врятували народ Київської Русі від голоду.

У свідомості кожного українця на генетичному рівні зафіксовано, що коли в хаті є хліб, сало, картопля, то ніякі економічні негаразди в державі на звичайного громадянина не впливають. І з погляду фізики воно є структуризованіше, має більше енергії та біологічної інформації.

Цей, 2019 рік, який вже розпочався, за східним гороскопом є роком Свині. Як вважають астрологи, Свиня принесе усім, хто наполегливо працюватиме, незалежно від знаку Зодіаку, позитивні зміни у житті. Зорі обіцяють стрімкий кар’єрний ріст, добробут і багатство. Вдалим буде і шлюб, який укладуть у цьому році.

Вірити гороскопам чи ні – справа кожного. Однак, більшість українців переконані, що не «зіркова» свиня, а та, що рохкає у хліві, й справді здатна збагатити свого господаря. На вирощуванні свиней можна й заробити, і сім’я завжди буде сита. 

Добрий господар коле на рік три кабани!

– На Різдво, на Великдень та на престольний празник, – переконаний Ярослав Бобрик із с. Ступно Здолбунівського району. – І то як мінімум.

Тому зрозуміло, що у чоловіка, який досить вправно ріже худобу, нині роботи хоч відбавляй. У пана Ярослава репутація доброго колія. Він дуже швидко розбирає тушку, буквально за кілька годин, тоді як інший господар порався б цілий день.

– А нічого дивного, що у мене швидко все виходить, – каже Ярослав Васильович. – «Стаж» колія у мене великий. Вперше взявся за шпичку, коли вчився в 9-му класі. Батько мій також був колієм і вирішив мене ото вчити. Що ж, заколов я тоді свого першого кабана, дістав похвалу від батька. І з тих пір уже справа пішла. Колов і вдома, і люди кликали. Свого часу 11 років працював у місцевому фермерському господарстві. Там доводилося кожен день різати і свиней, і овець, і велику рогату худобу. Тож рука набита. Обсмалюю кабана соломою, щоб сало гарно кусалося і шкірка була м’якою. Ретельно вимиваю тушу, а далі розбираю. Насамперед вирізаю грудинку. З неї хазяйка насмажить «колійської свіжини», – відволікається від розповіді пан Ярослав. – Отак, колій ніколи голодний не буде, всюди шкваркою пригостять, – жартує. – Зі зробленого отвору вибираю кров із середини. Далі витягую нутрощі. Виймаю киші і відкладаю їх на потім, аби розібрати, вимити і почистити, «відшліфувати». Хазяї знають, та й я нагадую, що звечора, перед тим як колоти кабана, тварину не треба годувати. Я ж спочатку займаюсь основним – зрізую окремими шматками сало, розрубую кістяк із м’ясом. Далі – як хоче господар. Може він хоче відділити м’ясо більшими шматками, чи навпаки – меншими. Може, у нього хтось замовив купити стегно чи лопатку. Про все раджуся з господарем.

Ярослав Бобрик сам тримає п’ятеро  свиней. Має й свиноматок. В гороскопи не вірить, але погоджується, що свиня для селянина й справді чи не основне джерело прибутку. Поросята нині дорогі – он пара вартує до двох тисяч гривень. Можна продавати свинину. Й розібрану уже, й заготівельникам «живою» вагою. Нині ціна на свинину від 75 гривень за кілограм тушки. Щож, купити дорого, а продати… Як згадаєш, скільки кормів затратив, то прибуток ніби й не такий великий. Та й праці шкода.

– Свиня до 120 кілограмів виростає за півроку. Літом свиням дають бур’ян, траву косять. Свиня, з’ївши півтора кілограма якісного комбікорму, кілограм ваги кладе на себе. Доки виросте до 110 кіло, з'їдає до 300 кілограмів харчу. Якщо свиню годувати по старинці картоплею й буряком, то доки вона виросте до 110 кілограмів, з’їсть тонну кормів. Зелень – то так, «для вітамінів». А щоб скоро вигодувати, годую зерном. Добре, що маю своє, адже сію зернові на трьох гектарах. А якщо комбікорми купувати, то така відгодівля дорога. Простіше сала й м’яса тоді купити, – розповідає колій.

Колії часто розповідають про якісь свої професійні традиції. Є така і у Ярослава Бобрика:

– Перед тим, як колоти кабанця, ми з господарем по сто грамів перехилимо, для хоробрості, то так треба – і до праці.