Цікава ситуація склалася в Певжі на Млинівщині щзе два роки тому: у село доїжджали лише маршрутки з Луцька, а ось із районним центром транспортного сполучення не було. Були певжівці «відрізані» і від Рівного. На жаль, відтоді й досі нічого не змінилося.

В. о. старости Певжівського старостинського округу Іван Чаюн зазначає,  що була  проведена тендерна процедура на визначення переможця на право перевезення пасажирів. І навіть був оголошений її переможець. Однак коли відбулося «тестування»  дороги до села, то в перевізника  руки опустилися. Отож у мешканців Певжі клопотів з доїздом до Млинова і  Рівного не поменшало. На жаль, ніхто не знає, коли вдасться розв’язати цей транспортний клубок.

Очевидно,  мало знайдеться підприємців-перевізників, які на певжівській «трасі» захочуть ризикувати технічним станом транспортних засобів. Мабуть, із цього приводу варто провести семінар із луцькими перевізниками, бо з обласного центру Волині маршрутка приїжджає в село чотири рази. Може, їхні транспортні засоби виготовлені, так би мовити, з іншого тіста? До речі, опосередковано відповідь можуть дати і водії «шкільного автобуса», які щодня возять дітвору в Уїздецьку одинадцятирічку.

Припускаю, скільки невдоволення пульсує в душевних нішах водіїв, скільки прокльонів на різні адреси та інституції  вони продукують, бо чотирикілометрівка у Певжу – чи не в найгіршому стані на Млинівщині. Щоправда, з нею можуть неофіційно конкурувати дорога на Хорупань із райцентру, шлях на Пісників і Довгошиї через Новини та деякі інші ділянки так званих «трас».

Як же певжівці все-таки добираються до Млинова чи Рівного, бо ж не можуть залишатися припнутими в селі? Найперше – добираються волинськими маршрутками до Уїздців, які мають странспортне сполучення з районним і обласним центрами. А, буває, що і «пішкарусом» долають оті стратегічні чотири кілометри: корисно для здоров’я, та чи всім і чи завжди? 

Певжівці періодично порушують давню проблему перед посадовцями різного рівня. На жаль, із утворенням  Острожецької об’єднаної територіальної громади нічого не змінилося. Може, громада і в змозі «запустити» в село маршрутку, та кардинально змінити стан дороги до Певжі їй, мабуть, не під силу через нестачу фінансових ресурсів. Принаймні, поки що. Слід додати, що найпроблемніші ділянки дороги «латають»  працівники ТМ «Вілія».

І тут виникає запитання до провідників найуспішнішої реформи децентралізації, які інколи посилаються на досвід Польщі чи Франції. Скажімо, у Польщі держава раніше навела лад на дорогах, а лише тоді взялася за децентралізацію. У нас на об’єднані територіальні громади «навісили» низку клопотів, які десятиріччями не вирішувалися і тепер роками також не вирішуються. Виникає острах, що знову через десятиріччя нічого не зміниться. Звісно, не доведи, Господи, такого фіналу!