Уперше на цю дівчинку звернув увагу у вересні минулого року в Смордві, де з нагоди Дня села відбувся турнір з міні-футболу серед навчальних закладів Бокіймівської об’єднаної територіальної громади. Моєму здивуванню не було меж, коли в складі команди юних війничан лише за зовнішніми ознаками «вирахував»… дівчинку, бо жодним ігровим компонентом, технічними прийомами чи тактичною виучкою вона не поступалася своїм ровесникам-хлопчикам. І не тільки зі своєї команди.

Після фінального свистка я познайомився з футболісткою. Оленка Сімйохіна – на той час шестикласниця Війницької дев’ятирічки – не мала часу давати розлоге інтерв’ю, бо переймалася турнірними клопотами. Тож наше спілкування було коротким, але у нішах власної  журналістської пам’яті «занотував» тему для майбутньої публікації. А нещодавно учитель фізичної виховання Війницької ЗОШ Олег Поруцко нагадав по свою вихованку…

І ось я у Війниці. Спочатку Олег Поруцко сам розповідає про семикласницю: до речі, педагогу вона ще й хрещениця.  Фізично розвинена не гірше за ровесників- представників сильної статі. Змалку Оленка  «тусувалася» в товаристві хлопчаків під опікою старшого брата Василя. Зазвичай дитячі розваги в селі зводяться до футбольних баталій, тож юна війничанка ніколи не була зайвою  на майданчику. Футбол настільки вплівся в долю учениці, що не зогледілася, як  вже з п’ятого класу Олег Іванович включав її до складу збірної команди дев’ятирічки. І Оленка ніколи не підвела.

Більше того: наступного року, коли стіни навчального закладу залишать дев’ятикласники Саша Сторожков і Святослав Джигирей – провідні гравці  збірної Війницької ЗОШ із футболу, - відтоді у статусі лідера шкільного футбольного гурту перебуватиме саме Оленка Сімйохіна.

У статусі лідера шкільного футбольного гурту - саме Оленка Сімйохіна. Фото автора

І це не її твердження, а слова педагога і тренера Олега Поруцка -  а він знає, що каже, бо Оленка виростала, міцніла, шліфувала спортивну майстерність, в тому числі, і футбольну, саме під його педагогічною опікою.

Нехай надихає приклад Володимира Гоменюка

Згодом до розмови долучилася Оленка. Щоправда, Олег Іванович не став сковувати вихованку своєю присутністю і дипломатично залишив нас удвох. Може цього дня Оленка вперше в житті давала інтерв’ю професійному журналісту з приводу свого спортивного вподобання.

Відтак дівчина розповіла, що змалку допомагала батькам в господарстві, а фізична праця не тільки облагороджує, але й загартовує фізично. «Фізуха» значною мірою допомагала комфортно почуватися на футбольному полі, а  паралельно самостійно і в колі хлопчаків відточувала технічну майстерність, роботу з м’ячем.

Незвичне для сільської дівчинки захоплення замітив Олег Іванович і давав їй поради та настанови.  Потяг  до найпопулярнішої в світі гри не минуло повз увагу батьків Володимира Вікторовича та Руслани Михайлівни, педагогів, учнів дев’ятирічки, де Оленка стала спортивною зіркою.

До речі, Оленка також чудово грає у волейбол, баскетбол, захоплюється іншими спортивними дисциплінами.Із європейських футбольних команд їй імпонує італійський «Ювентус», із вітчизняних – київське «Динамо». Захоплюється грою Кріштіана Рональдо, цінує футбольний авторитет Андрія Шевченка. До речі, минулої п’ятниці , як і мільйони співвітчизників, мала змогу оцінити таланти гравця і тренера під час відбірного матчу чемпіонату Європи-2020 Португалія – Україна.

Я прибув у Війницьку ЗОШ, щоб поінформувати громадськість району, Рівненщини про самобутню дитину, як самотужки прокладає власну спортивну стежину. Не здивуюся, якщо тут побувають професійні тренери із футболу, проведуть фахові оглядин спортивних набутків Оленки Сімйохіної, дадуть кваліфіковані поради і консультації. На свій аматорський спортивний досвід припускаю: у Війниці робить перші кроки до майбутніх спортивних вершин і футбольної слави України потенційна чемпіонка Олена Сімйохіна.

Потенційна чемпіонка. Фото автора

Сподіваюся, коли вона перебуватиме в зеніті спортивної слави  і в  неї братимуть інтерв’ю журналісти центральних вітчизняних, а,також  зарубіжних засобів масової інформації, Оленка не забуде про дядька, який колись приїхав у школу і спілкувався з нею, побував на уроці фізкультури, де вона віртуозно жонглювала йому футбольним м’ячем, а згодом з однокласниками і однокласницями вправлялася у майстерності гри  у волейбол.

Хотів би, аби мої припущення і прогнози збулися, хоча багато залежить від самої Оленки. Нехай надихає її на щасливу футбольну долю приклад Володимира Гоменюка із сусідньої Бокійми, який доріс до статусу  гравця Національної збірної команди України і залишив власний помітний слід в історії футболу нашої країни.