Новини Рівненщини

Новини Рівненщини

Блогер, журналіст, RvNews

"Я бачив, як душа покидає тіло людини під час аварії..." - з циклу "Життєві історії"

Правдива історія, записана з уст мого товариша

02.04.2019 18:46   Джерело: RvNews
Автор : Новини Рівненщини

Тоді я був ще студентом. Тим безтурботним студентом, який взагалі не думає про такі речі, як смерть та вічність. Повертався додому, до батьків – на канікули. Їхав у переповненому автобусі. Але раптом почув крики.

Люди на передніх сидіннях кричали від жаху. Жінки заголосили - як на похоронах. Я не бачив, що коїться там, попереду, бо примостився біля задніх дверей.

Але раптом водій сказав, щоб усі вийшли з автобуса. Нарешті я побачив, що ж це там трапилося. І волів би цього не бачити. Машину перед нами розвернуло на 90°. І вона врізалася в бетонну огорожу. Біля потерпілих уже метушилися лікарі. Постраждали водій та його двоє пасажирів.

Люди відводили очі від понівечених тіл. А я не міг відвести погляду від дороги. Двоє інших потерпілих пройшли повз мою увагу. А от від хлопця років двадцяти я не міг відірвати погляду. Мені здавалося, що він втратив свідомість. Але, коли його накрили простинню, я зрозумів, що хлопець помер.  Проте з ним творилося щось надзвичайне.

Я бачив, як із його тіла, ніби з ліжка, підводиться інша людина.  Взагалі ця людина або ж ця сутність, яка відділилася від постраждалого, була напівпрозора. Вона то проявлялася на фоні довколишніх краєвидів, то зникала.  Але її обриси я міг роздивитися дедалі краще. І я бачив,  як ця сутність здіймається вгору – все вище і вище.

Мене приголомшило, що хлопець  і той напівпрозорий чоловік мали велику різницю у віці, але були дуже подібними одне до одного. Ті ж самі гарно окреслені брови, те ж саме відкрите високе чоло, а ще – шрам на  правій щоці. Може, це була душа того хлопця. Кажуть, що душа теж буває молодою чи старою.

Я став обережно розпитувати пасажирів нашого автобуса, чи вони чогось подібного не бачать. Але вони почали дивитися на мене підозріло. А один навіть дорікнув мені, що я напевно п'яний і насміхаюся з того, що трапилося. Тож я волів замовкнути.

Але очей від цього видива відірвати не міг.  Раптом невідома мені сутність знову опустилася до  землі. А потім торкнулася мого плеча. І від цього доторку я відчув таке блаженство, яке жодного разу не відчув у своєму житті. Навіть не знаю - якщо скласти докупи все те щастя, якого зазнають люди у цьому земному житті, воно не зможе дорівнятися до цього блаженства.

 А потім нас всіх покликали до автобуса, і напівпрозорий чоловік зник – просто перед моїми очима. Вдома я не наважився розповісти комусь про цю пригоду.  А згодом таки розповів про це бабусі, яку всі в нашому селі вважали цілителькою. А вона навіть бровою не повела – не те, щоб стала дивуватися.

–  Він торкнувся тебе тому, що невдовзі помре хтось із твоїх близьких, – зітхнула баба Настя.  Вона завжди була категоричною у своїй правді. Ніколи нікого не втішала перед тим, як розповісти найстрашнішу правду.

Але, як не дивно, мене ці її слова зовсім не налякали. Навіть після почутого я відчув дивний спокій.  Та все ж пророцтво справдилося. За кілька днів не стало мого діда. Косив на полі траву та там і вмер.  Я дуже любив діда. Але чомусь гіркоти від його смерті не відчував.

Проте на його похоронах я знову відчув дотик цього неземного блаженства, якого зазнав під час аварії на трасі. Це сталося в мить, коли я кидав грудочку землі в дідову могилу. Я взяв жменю грунту, і мене пронизало приголомшливе  у своїй любові відчуття. І я відчув, як все на світі – від найменшої комашки до останньої людини чи тварини  любить мене. І описати це відчуття земними словами просто неможливо.

Більше жодного разу нічого подібного зі мною не траплялося. Але це, може, й на краще. Донині таку любов я шукаю у всьому, що мене оточує. Навіть у найменших дрібницях.

Записала й оформила в розповідь Ольга Кочур


Хочете повідомити нам свою новину? Пишіть на електронну адресу rvnews.rv.ua@gmail.com. Слідкуйте за нашими новинами в Твіттер і долучайтеся до нашої групи і сторінки у Фейсбук.
Джерело: RvNews